Ответ:

У блякло-синього горизонту вже виблискував тьмяний вінець із зірок. Вітер стояв відчутний і теплий, так що мошка мучила не сильно .Вода відбивала блакит неба і м'яко хвилювалася від човнів, що пропливали, але ближче до дуги набирала течію, наскакувала на пороги, через що морщилася частою брижами і перлинно дзюрчала. Берег шелестів пучками високої осоки і був сповнений гладкої гальки. Джісон дивився у вікно, тримаючись за поручень, і не відчував тривожності, тільки спокій, що розливався по тілу приємною лінню. Річка текла вперед, ніби віщуючи йому новий свіжий початок.

Объяснение:

Незнаю чи сильно допоможе, але нехай буде