- Привіт, Тарасе!

- І тобі привіт, Даниле!

- Куди це ти прямуєш?

- Як завжди ввечорі я гуляю з Діком. Бачиш, он він! Він мені паличку несе!

- І де ви з ним гуляєте?

- Спочатку ми прогулюємось на галявинці неподалік від школи, а потім прямуємо до парку. Коли є час, можемо піти до річки, там багато місця, щоб Дікові побігати.  

- А я тебе, здається бачив з ним на шкільному стадіоні…

- Так, інколи пізно ввечері, коли на стадіоні нікого немає, я вожу туди Діка. Він стрибає через бар’єри! Але вранці на стадіон ходити з собакою не можна.

- Чому це?

- Там люди роблять свої ранкові пробіжки!

- Так ти вранці теж мусиш з ним гуляти?

- Так, звісно! Це ж породистий собака, він має двічі на день гуляти на свіжому повітрі. Особливо, коли надворі гарна погода.

- Так, я знаю, бо інакше тварина буде нудьгувати та захворіє. Я знаю про це, адже мій дідусь щодня гуляє зі своїм породистим котом!

- З котом?! Ну, Даниле, я не знав, що деяких породистих котів теж треба вигулювати! А яким чином він з ним гуляє?

- Бере на поводок! Тарасе, радий був з вами прогулятися, але мені тепер треба повертати наліво!

- Бувай, друже! Я б запросив вас з котом прогулятися з нами, але Дік не дуже добре вихований щодо котів!

- Жартуєш! Хай тобі щастить!