КОЛОТИ, колю, колеш, недок. 1. перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Вовчок, І, 1955, 109); Вони знущалися над ним: кололи, били, - та нічого їм не сказав юнак (Тич., II, 1947, 170); // Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). Хай мороз не коле так - В мене шапка з кролика (Бойко, Ростіть.., 1959, 28); Гострі сніжинки кололи обличчя (Жур., Звич. турботи, 1960, 203); // безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю, кольки). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (Коцюб., І, 1955, 366); Вова біг, доки не почало колоти в боці (Коп., Дуже добре, 1937, 36).