Ответ:

Одного разу я йшов по вулиці і побачив мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому лісі, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі зелені очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ошийник у нього на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Гавчик. І  шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Гавчика на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Гавчик мій кращий друг.