"Стояла я і слухала весну"

Весняний день! Який би він не був - спекотний або прохолодний, посушливий або дощовий, сонячний або похмурий - він завжди знайде, чим порадувати душу людини.

Він радує запахом квітучої черемхи, бузку. Радує кольором маргариток і розкішних тюльпанів на клумбі в міському парку і жовтих кульбаб на ближньому пустирі. Радує співом чорних дроздів, горобців і синиць, що піклуються про своє потомство. Радує швидким польотом стрижів і ластівок у високому небі.

Воно - небо - чисте і прозоре, воно синє, воно дарує свою синь прозорій воді озера, і  легесенькі хмаринки відображаються в ньому. З сяйвом травневого неба може зрівнятися хіба що діамант! Але і він не подарує стільки свіжості, бадьорості, легкості, як весняне небо і весняна річка.

Ось вітер зірвався раптово і гне берези. Хмаринки враз змінилися темними хмарами. Це - гроза! Бог негоди б'є в свій бубон - це весняний грім. Вітер крутиться у вальсі з піднятим пилом, але їх танець перериває дощ. Ось він, життєдайний і благодатний. А після дощу хтось аквареллю намалював семикольорове коромисло. Пройдемо під ним - і запасемося щастям на цілий рік.