Україна — рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і виросли, тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і простори зелених ланів. Рідний край починається для нас не тільки з батьківського порога, з маминої пісні. Все починається з прадавніх коренів нашого роду.
Наш український рід справді прекрасний. Тут споконвіку шанували працю, хліб на столі, рушник на стіні, вербову гілку, криницю з журавлем. Тут здавна над усе любили волю.
Як не любити таку країну, як не пишатися нею?! Хіба можна вибрати іншу?!
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Коли ми думаємо про минуле України, то перед нами постають жахливі картини
безправ'я і поневолення рідного народу. То бредуть в турецьку неволю кароокі дівчата
і чорняві хлопці, то на панському полі жнуть пшеницю виснажені жінки, то бачиш
померлих від голоду в часи сталінського свавілля. Скільки тих трагедій, нещасть, горя
випало на долю одного народу! . ..
Але завжди у нього були й захисники, які, не шкодуючи свого життя, виборювали волю, незалежність.
Пригадаймо славетних лицарів запорозьких — Байду Вишневенького, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Павла Полуботка... Ні, ніколи не забуде Україна своїх славних синів.
І українські козаки, і Т. Шевченко, і Леся Українка, і І. Франко, і В. Стус, і В. Симоненко, і мільйони українців виборювали щастя і свободу.
Answers & Comments
Ответ:
Україна — рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і виросли, тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і простори зелених ланів. Рідний край починається для нас не тільки з батьківського порога, з маминої пісні. Все починається з прадавніх коренів нашого роду.
Наш український рід справді прекрасний. Тут споконвіку шанували працю, хліб на столі, рушник на стіні, вербову гілку, криницю з журавлем. Тут здавна над усе любили волю.
Як не любити таку країну, як не пишатися нею?! Хіба можна вибрати іншу?!
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Коли ми думаємо про минуле України, то перед нами постають жахливі картини
безправ'я і поневолення рідного народу. То бредуть в турецьку неволю кароокі дівчата
і чорняві хлопці, то на панському полі жнуть пшеницю виснажені жінки, то бачиш
померлих від голоду в часи сталінського свавілля. Скільки тих трагедій, нещасть, горя
випало на долю одного народу! . ..
Але завжди у нього були й захисники, які, не шкодуючи свого життя, виборювали волю, незалежність.
Пригадаймо славетних лицарів запорозьких — Байду Вишневенького, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Павла Полуботка... Ні, ніколи не забуде Україна своїх славних синів.
І українські козаки, і Т. Шевченко, і Леся Українка, і І. Франко, і В. Стус, і В. Симоненко, і мільйони українців виборювали щастя і свободу.