Ответ:

Людей, гідних подиву і захоплення, є немало, особливо в наш складний час, коли тисячі воїнів на Сході закривають собою нас від ворога. Та неоціненним прикладом для кожного є найрідніші люди. Моя мама завжди розчулено говорить про свого тата - мого дідуся. Для неї він незрівнянний, найтурботливіший, найкращий. Коли мама була малою, дідусь ніколи не їв морозива, цукерок, тортів. Мама була впевнена, що він на дух не переносить смаколиків. А не так давно вона побачила, як він їсть цукор просто ложкою. Вона дуже здивувалася: "Ти ж не любиш солодкого?!" Бабуся на це аж розсміялася. Виявляється, дідусь завжди був ласунчиком, просто йому було приємно віддавати свою порцію донечці.

Тепер я маю нагоду мало не щодня відчувати таку ж несказанну любов і турботу від своїх батьків. І щоразу це викликає у мене незмінне захоплення і вдячність.

Объяснение: