Урочище Качанівка знаходиться на околиці однойменного села на нерівному ландшафті місцевості.

На верхньому плато знаходиться палац, а нижнє плато займає мальовничий парк з 12 ставками, який є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі.

Тут збереглись паркові мости і "Романтичні" руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва 18 століття.

Качанівська садиба на сьогодні є єдиною серед українських садиб, що збереглася в комплексі.

Вона була заснована відомим російським полководцем, графом Петром Рум'янцевим-Задунайським ((1725-1796). Садиба мала бути однією із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії.

За проектом російського архітектора Карла Бланка український зодчий Максим Мосцепанов вибудував розкішний палац у романтичному стилі. Він також спланував регулярний парк при ньому.

Пізніше ця місцевість переходить в руки поміщика Григорія Почеки та його дружини Параски Андріївни (за першим шлюбом Тарновської).

Тоді ж розширюється територія садиби. Палац був перебудований в стилі російського класицизму. Також були зведені нові будівлі різного призначення та закладений пейзажний парк.

Двоповерховий палац зберігся до наших днів у непоганому стані. Його центральну частину увінчує декоративний купол на високому барабані. До палацу також примикають два одноповерхові флігелі.

Збереглася й башта, побудована у 1866-1898 роках як водонапірна споруда. Вона була пошкоджена у часи Другої світової війни та відновлена 1947 року.

На території комплексу можна побачити Георгіївську церкву початку 19-го сторіччя, споруджену в стилі ампір, та господарську споруду кінця 19 сторіччя.

У 1824 році Качанівка переходить до роду Тарновських. Тоді починається 70-річний період, який приніс садибі славу культурно-мистецького осередку.

У садибі бували Микола Гоголь, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров...

1838 року в Качанівці працював над оперою "Руслан і Людмила" Михайло Глинка. Після від'їзду Глинки в садибі утвердився культ композитора. І зараз біля Майорського ставу стоїть білокам'яна альтанка, названа його іменем.

Свого розквіту Качанівка досягає в період господарювання Василя Тарновського-молодшого. Саме він перетворив садибу у архітектурно-художню перлину.

Цей меценат зібрав у Качанівці величезну колекцію. Зокрема, тут були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, козацькі клейноди, гетьманські універсали, портрети багатьох відомих діячів козацького руху.

Однак Тарновський опинився на межі розорення. 1897 року він змушений був продати садибу мільйонеру-цукрозаводчику Павлу Харитоненку.

Новий господар розгорнув великі будівельні роботи. Саме тоді набув сучасного вигляду палац, який був капітально відремонтований і частково перебудований. З'явилися й нові садибні будівлі, більшість із яких збереглась до наших днів.

А після Жовтневої революції, 1918 року, садиба була націоналізована Радянською владою.

З 1925 по 1933 роки в Качанівці розміщувалась дитяча комуна імені Воровського.

А потім садибний комплекс використовувався в оздоровчо-лікувальних цілях Зокрема, у Качанівці був туберкульозний санаторій.

З часом ансамбль приходив в запустіння та руйнувався. Відродження Качанівки почалося після проголошення її заповідником вже у 1981 році.

Зараз у садибі впорядковано три туристичні маршрути, налагоджено екскурсійне обслуговування, на основі фондових матеріалів створені нові виставки.