Ответ:

У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання.

"Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність... відображена в українській мові, є унікальною..." — писав В. Голобородько. У поезії "Ми йдемо" автор показав українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею:

Ми йдемо по Україні:

від степів до гір,

від лісів до морів —

звідусіль виходимо на прадавні шляхи,

і немає нам ліку.

Те, що кожне слово української мови проспіване у пісні і прописане у літописі, стверджує поет у вірші "Наша мова".

Помітив поет подібність квітки конвалії до крихітного дзвіночка і створив поезію "Дзвінкі конвалії". Ліричний герой виходить на ріг вулиці, щоб роздати людям свої квіти, поділитися з ними красою, подарувати радість. .

Вірить поет у те, що на Івана Купала розмовляють рослини. У поезії "Мова рослин" автор передав тиху розмову цілющого зілля:

Сон-трава каже:

"Я — щоб дитині добре спалося".

Ранник каже:

"Я — щоб рани скоро гоїлися".

Розрив-трава каже:

"Я — відкриваю таємниці".