Святослав князь з 964 по 972 рік. в 964-969 похід на схід. в 968-971 на юг. Захватіл хозарський каганат і перетворив на дунайську булгарію.971 г на нього прийшов Іоанн Цимісхій і коли він повертався його вбили.Син великого князя київського Святослава Ігоровича від ключниці Малуші родом з міста Любеч, милостині (роздавальниця милостині) княгині Ольги. Син рабині (»робічіч " за словами Рогнеди)[16], за звичаями язичників міг успадковувати батькові-князю.

Рік народження Володимира невідомий[17]. Його батько народився Святослав 942 році (літописна хронологія умовна у цьому періоді), а старший син Володимира Вишеслав — близько 977 року, звідки історики виводять рік народження Володимира — 960 рік з точністю до декількох років. Як повідомляють пізні джерела XVI століття (Никонівський і Устюжський літопис), Володимир Святославич народився в селі Будутине (Будятині), куди розгнівана княгиня Ольга заслала Малушу[18]. Як припускав Д. І. Прозоровський, Малуша порушила зі Святославом заповідь «не чини перелюбу», і саме це викликало гнів Ольги[19]:

Володимиръ бо бе отъ Малки, ключниці Олжины; Малка ж бе сестра Добрині, — і бе Добриня дядьком Володимирові; і бе рожение Володимер въ Будутине весі, тамо бо въ гніві отслала ея Олга, село бо бяше ея тамо, і умираючи даде його святої Богородиці

Думки дослідників про локалізацію Будятиного села розходяться. Найбільш загальноприйнятою вважається версія, згідно з якою Володимир Святославич народився під Псковом (село Будник)[20], у вотчині своєї бабки княгині Ольги. З його ім'ям пов'язують також довколишнє городище Володимирець, назване так в 1462 р.: "літо 6970. заложиша псковичи інший городок на Володчине горе і нарекоша Володимирец».

Про подальшу долю Малуші літопису не повідомляють, а малолітнього Володимира відправили до Києва, де він перебував під наглядом княгині Ольги. Вихованням його, можливо, займався дядько по матері воєвода Добриня[21], так як в звичаях Русі було справою звичною довіряти виховання спадкоємців старшим дружинникам.Ярослав вперше згадується в Повісті временних літ в статті 6488 (980) року, в якій розказано про одруження його батька, Володимира Святославича, і Рогніди, а після перераховуються 4 сини, що народилися від цього шлюбу: Ізяслав, Мстислав, Ярослав і Всеволод[4][5][6]. У статті 6562 (1054) року, де розповідається про смерть Ярослава, йдеться, що він прожив 76 років (з давньоруського рахунку років, тобто прожив 75 років і помер на 76-му році життя)[7]. Відповідно, згідно з літописними звістками, народився Ярослав в 978 або 979 році. Ця дата є найбільш уживаною в літературі[8].

Однак існує думка, що даний рік є помилковим. У літописній статті під 1016 (6524) роком йдеться про вокняженіе Ярослава в Києві:

Якщо вірити цій звістці, то Ярослав повинен був народитися в 988 або 989 році. Пояснюється це по-різному. Татищев вважає, що мала місце помилка і має бути не 28, а 38 років. Не збереглися до нашого часу літописах, що були у нього в розпорядженні (Розкольницька, Голіцинська і Хрущовська літопису), було 3 варіанти — 23, 28 і 34 роки[8][10][11], а згідно Оренбурзькому манускрипту дату народження Ярослава слід віднести до 972 року[12][13]. При цьому в деяких пізніх літописах читається не 28 років, а 18 [14] (Софійський перший літопис[15], Архангелогородський літописець[16], Іпатіївський список Іпатіївського літопису[17]). А в Лаврентіївському літописі було зазначено, що «І б тоді Ярослав Новегороде років 28»[18], що дало підставу С. М. Соловйову припустити, що звістка відноситься до тривалості новгородського князювання Ярослава: якщо прийняти правильним 18 років з 998 року, а якщо 28 років — то сукупна правління в Ростові і Новгороді з 988 року[6][19]. Соловйов також сумнівався в правильності звісток про те, що Ярославу в рік смерті було 76 років.

З урахуванням того, що шлюб між Володимиром і Рогнедой за сталим зараз думку був укладений в 978 році[комм 1], а також того, що Ярослав був третім сином Рогнеди, він не міг народитися в 978 році. На думку істориків датування в 76 років з'явилася для того, щоб представити Ярослава старше Святополка. Однак є свідчення про те, що саме Святополк був старшим із синів на момент смерті Володимира[комм 2]. Непрямим свідченням цього можуть служити слова Бориса, які він сказав своїй дружині, не бажаючи займати Київ, оскільки саме Святополк є старшим:

Онъ же рѣче · Не буди мнѣ възнѧти рукꙑ на брата старъшаго · аще і отецъ мі умре · сь мі буди въ батька мъсто[6][22]

Зараз факт старшинства Святополка вважається доведеним, а вказівка віку вважається свідченням того, що літописець намагався представити старшим саме Ярослава, обґрунтувавши, таким чином, його право на велике княжіння[8][23].