1. Мотря, дивлячись на нього та згадавши давнє, тихо плакала. 2. І Київ височів будинками стрункими, щодня дивуючи, чаруючи щораз; і серце вірило, що цвіт його цвістиме над світом і в світах незламний, як алмаз. 3. Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі – тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд. 4. Любка принесла дідові харч у клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. 5. Доводилось у чужих людей косити, хліб заробляти, спини не розгинаючи, спочинку не знаючи... 6. ...Йде на чолі роти в кам’яних баскеттях, пірнаючи й виринаючи, як у хвилях.