n1ko1
Що таке щастя, кожен розуміє по-своєму, адже кожен з нас —індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. Для когосьщастя—це мати автомобіль найновішої моделі, добре облаштовану квартиру змеблями, від яких тріщать стіни, та гаманець, наповнений зеленимипапірцями —доларами. Можливо, це і є якась сота частина щастя. А може, йні.
Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Щастя — це мативірних, незрадливих друзів, здатних у будь-яку хвилину прийти до тебена допомогу.
Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду рукудруга. Він допоможе мені порадою, він запропонує реальну допомогу. Уцей же час мої друзі теж можуть розраховувати на мене. І я їх непідведу, не зраджу. Тоді ж що може бути кращим за це товариство, затовариську підтримку?
Однією з складових частин щастя, на мій погляд, є здоров'я. Немаючи його, людина відчуває себе руїною. Як відомо, здоров'я неможливокупити за гроші. Нехай ти будеш навіть мільярдером, але, не маючиздоров'я, будеш ти радіти своїм грошам? І тільки тоді зрозумієш, щощастя все ж таки неможливо оцінити лише в грошовому еквіваленті. Скількилюдей страждає від того, що у молоді роки Дозволяли собі зайві речі,забуваючи про наслідки — це і нестримне вживання алкоголю, і безмірнепаління, дві, а то й три пачки у день! Наслідки не чекатимуть, і вжескоро такі люди відчують себе дуже хворими, адже людський організмзроблений не з заліза. Тому, я вважаю, що здоров'я потрібно берегтизамолоду, щоб у похилому віці не бідкатися та не звертатися до лікарів;
Щастя, я гадаю, — це мати здорових, люблячих батьків. Адже вонитак багато віддають нам, своїм дітям. А ми зрідка буваємо такиминевдячними, такими байдужими до їхніх прохань. Але якщо замислитися, то,мені здається, ми могли би частіше прислухатися до їхніх зауважень,порад, приділяти їм більше часу та уваги. Бо вони віддають нам стількилюбові, стільки ніжності та ласки! Від наших найперших кроків до кінцясвоїх днів вони ведуть нас дорогами життя, не помічаючи інколи, що змаленьких нетям ми швидко перетворилися на самостійних, дорослих людей.Проте для батьків ми, здається, назавжди залишаємося маленькими дітьми.Але яке все ж таки щастя, що вони є, рідні, милі батьки!
Для мене щастя—коли тебе розуміють. У наш вік, вік прискорень,коли усі навкруги поспішають, не помічаючи нічого навколо, незалишається часу, щоб прислухатися до голосу інших людей. З усіх боківоточує нас глуха байдужість.
Тому, я гадаю, так важливо, коли тебе можуть спокійно вислухати,зрозуміти, дати пораду. Це може бути товариш, або батьки, або навітьякась незнайома людина, яка не втратила людськості, яка вірить іншим.Зараз, на жаль, такі люди є рідкістю.
Хочеться вірити, що з часом люди навчаться вислуховувати одинодного чи просто згадають, як це робилося раніше; навчаться уважнішеставитися один до одного. Через непорозуміння людей відбуваються сварки,навіть катастрофи. Чому ж не зупинитися на мить, не вислухатиспівбесідника, а головне, не зуміти його зрозуміти? Адже це так просто! Ітоді, на мою думку, у світі буде менше злості, розчарувань танепорозумінь. Люди будуть щасливими, спокійними, урівноваженими,зменшиться кількість відвідувань психоаналітиків, адже кожен з нас буде взмозі дати пораду, допомогти близьким або навіть незнайомим людям.Тоді, мабуть, люди зрозуміють, що жити у згоді, без чвар, без якихосьрозбірок, без катастроф та війн — це і є головне, це і є справжнє щастя.Адже мирне небо над головою, мир у душі — це все, про що може мріятикожна людина, яка знає ціну усьому, що відбувається зараз у світі.
Що таке щастя, кожний розуміє по-своєму. Щастя, на мій погляд, —це коли всі відчувають себе щасливими, коли усім добре. Нехай поряд зімною завжди будуть вірні друзі, нехай хвороби не чіпляються до мене тамоїх близьких, нехай у світі панує взаєморозуміння, нехай будуть якможна довше поруч зі мною мої батьки, і тоді я, мабуть, зможу впевненосказати: "Я—щаслива людина!"
Answers & Comments
Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Щастя — це мативірних, незрадливих друзів, здатних у будь-яку хвилину прийти до тебена допомогу.
Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду рукудруга. Він допоможе мені порадою, він запропонує реальну допомогу. Уцей же час мої друзі теж можуть розраховувати на мене. І я їх непідведу, не зраджу. Тоді ж що може бути кращим за це товариство, затовариську підтримку?
Однією з складових частин щастя, на мій погляд, є здоров'я. Немаючи його, людина відчуває себе руїною. Як відомо, здоров'я неможливокупити за гроші. Нехай ти будеш навіть мільярдером, але, не маючиздоров'я, будеш ти радіти своїм грошам? І тільки тоді зрозумієш, щощастя все ж таки неможливо оцінити лише в грошовому еквіваленті. Скількилюдей страждає від того, що у молоді роки Дозволяли собі зайві речі,забуваючи про наслідки — це і нестримне вживання алкоголю, і безмірнепаління, дві, а то й три пачки у день! Наслідки не чекатимуть, і вжескоро такі люди відчують себе дуже хворими, адже людський організмзроблений не з заліза. Тому, я вважаю, що здоров'я потрібно берегтизамолоду, щоб у похилому віці не бідкатися та не звертатися до лікарів;
Щастя, я гадаю, — це мати здорових, люблячих батьків. Адже вонитак багато віддають нам, своїм дітям. А ми зрідка буваємо такиминевдячними, такими байдужими до їхніх прохань. Але якщо замислитися, то,мені здається, ми могли би частіше прислухатися до їхніх зауважень,порад, приділяти їм більше часу та уваги. Бо вони віддають нам стількилюбові, стільки ніжності та ласки! Від наших найперших кроків до кінцясвоїх днів вони ведуть нас дорогами життя, не помічаючи інколи, що змаленьких нетям ми швидко перетворилися на самостійних, дорослих людей.Проте для батьків ми, здається, назавжди залишаємося маленькими дітьми.Але яке все ж таки щастя, що вони є, рідні, милі батьки!
Для мене щастя—коли тебе розуміють. У наш вік, вік прискорень,коли усі навкруги поспішають, не помічаючи нічого навколо, незалишається часу, щоб прислухатися до голосу інших людей. З усіх боківоточує нас глуха байдужість.
Тому, я гадаю, так важливо, коли тебе можуть спокійно вислухати,зрозуміти, дати пораду. Це може бути товариш, або батьки, або навітьякась незнайома людина, яка не втратила людськості, яка вірить іншим.Зараз, на жаль, такі люди є рідкістю.
Хочеться вірити, що з часом люди навчаться вислуховувати одинодного чи просто згадають, як це робилося раніше; навчаться уважнішеставитися один до одного. Через непорозуміння людей відбуваються сварки,навіть катастрофи. Чому ж не зупинитися на мить, не вислухатиспівбесідника, а головне, не зуміти його зрозуміти? Адже це так просто! Ітоді, на мою думку, у світі буде менше злості, розчарувань танепорозумінь. Люди будуть щасливими, спокійними, урівноваженими,зменшиться кількість відвідувань психоаналітиків, адже кожен з нас буде взмозі дати пораду, допомогти близьким або навіть незнайомим людям.Тоді, мабуть, люди зрозуміють, що жити у згоді, без чвар, без якихосьрозбірок, без катастроф та війн — це і є головне, це і є справжнє щастя.Адже мирне небо над головою, мир у душі — це все, про що може мріятикожна людина, яка знає ціну усьому, що відбувається зараз у світі.
Що таке щастя, кожний розуміє по-своєму. Щастя, на мій погляд, —це коли всі відчувають себе щасливими, коли усім добре. Нехай поряд зімною завжди будуть вірні друзі, нехай хвороби не чіпляються до мене тамоїх близьких, нехай у світі панує взаєморозуміння, нехай будуть якможна довше поруч зі мною мої батьки, і тоді я, мабуть, зможу впевненосказати: "Я—щаслива людина!"
І нехай у мене не буде порожньо у кишенях...