Ответ:

«А куди ви їдете, люди добрі?» — осмілився спитати Павлусь. «Помилуйте! – йому Ягнятко каже – На світі я ще й году не прожив». «Прощавайте, люди добрі! Прощавайте! - голосно прощався з козаками бранець. - Повісять мене вражі ляхи ні за нюх табаки.» Нема Січі; очерети. У Дніпра питають: «Де то наші діти ділись, Де вони гуляють?».  «Ну що, покатати тебе на літаку? – запитав Михайло в брата і, побачивши благальні очі Андріяна, додав: — Тобі не можна, малий іще». Та й дивлюсь нишком, чи не пізнаю його де, коли чую : « Ой мені лишенько!» - жахнулася Катря обік мене. “Наші діти, — вчив Макаренко, — це майбутні творці історії...”

Объяснение: