Допоможiть написати твiр,дуже треба-Нацiональний характер,менталiтет українцiв у вивчних творах української лiтератури
Answers & Comments
aleksandrhgjhgНаціональний характер — це «дух» народу,найглибші його прояви, які об'єднують людей окремої нації. Він виникаєісторично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, івпливів, яких вона зазнає.
Головні причини формування національного характеру, абоментальності, — географічне положення країни, історичні обставини,суспільні умови, культура та власне особливості психології цього народу.Найяскравішими представниками вітчизняного світобачення, на думкувчених, були Г. Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Саме в їхнійтворчості ми знайдемо найглибше його розуміння.
Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому кожнаукраїнська сім'я могла повністю забезпечити себе і селитись окремо. Відземлі залежала людська доля, тому зв'язок із землею посилювався якзапорука щастя. Українець сприймав землю як святу матір, бо з неїстворено людину, вона освячена кров'ю предків та захисників. Для націїхліборобів земля була годувальницею; бити її без потреби вважалося такимже страшним гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою вважалосяз'їдання грудочки землі — форма причастя до найбільшого скарбу. Радіючироботі на землі, українець прагнув близькості до природи більше заспілкування з людьми. Великі простори його землі виховували у ньомупоклоніння життю, сонцю, землі. Маючи природу як основний шлях пізнанняБога, людина ототожнювала її із Творцем. Такий Бог об'єднував собою небой землю, а отож, і Всесвіт із народом та окремою людиною.
Українець — індивідуаліст; більше за все він цінував свободу окремоїлюдини, і перш за все свободу самого себе. Тому не засновував міст та йузагалі цінував рівність і демократію аж до крайнощів: стихійності(вибори в Запорозькій Січі) та анархії, навіть вузького егоїзму.
Зовнішня політика України тривалий час зводилася до вибору «із кимбути»: із Туреччиною, Литвою, Росією, Австро-Угорщиною чи Польщею. Життясеред прекрасної природи і постійна загроза усе це втратити виховувалилюбов до життя, напруженість його кожного моменту (як казали козаки,закликаючи до повстання: «смерті все одно не уникнути, то яка різниця,від чого помирати — від старості, шаблі чи від палі»).
Очевидно, що сім'я та, ширше, рід — головна суспільна одиницяукраїнця. Правителі мінялися кожен день, сьогоднішня влада карає нагорло прихильників учорашньої, і українець охоче ділив увесь світ на«своїх» і «чужих». У політиці від мене однаково не залежить нічого, а вгосподарстві я все роблю сам. Цікаво, що ідеалом хліборобів був небатько-мисливець та воїн, а мати-берегиня, тому саме мати була центромбагатьох сімей.
Індивідуаліст-українець і взаємини з оточенням теж налагоджувавособисто; про це зазначає козацьке побратимство. Я відповідаю за самогосебе, сім'ю і за друга, але не більше.
Українець сприймав світ нерозумом, а серцем. Почуття, інтуїція для нього важливіші за докази. Вінне обмірковує, а переживає життя; тому в українських піснях стількиліризму, ніжності, суму. Прагнучи до власного щастя, українці створюютьпрекрасні зразки любовної лірики. На прикладі фольклору ми бачимо, що навідміну від більшості держав кохання було чи не головним чинником увиборі супутника життя.
Який же висновок зробимо ми, дослідивши наш національний характер?По-перше, особливий характер українців — реальність. Він відрізняєтьсявід характерів усіх сусідніх народів. По-друге, наш характер — не кращийі не гірший за інших. Він просто існує й має свої недоліки й переваги.Знати його, досліджувати, поважати й працювати над посиленням сильнихякостей і подоланням недоліків — ось справа, гідна сучасного українця.
Answers & Comments
Головні причини формування національного характеру, абоментальності, — географічне положення країни, історичні обставини,суспільні умови, культура та власне особливості психології цього народу.Найяскравішими представниками вітчизняного світобачення, на думкувчених, були Г. Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Саме в їхнійтворчості ми знайдемо найглибше його розуміння.
Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому кожнаукраїнська сім'я могла повністю забезпечити себе і селитись окремо. Відземлі залежала людська доля, тому зв'язок із землею посилювався якзапорука щастя. Українець сприймав землю як святу матір, бо з неїстворено людину, вона освячена кров'ю предків та захисників. Для націїхліборобів земля була годувальницею; бити її без потреби вважалося такимже страшним гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою вважалосяз'їдання грудочки землі — форма причастя до найбільшого скарбу. Радіючироботі на землі, українець прагнув близькості до природи більше заспілкування з людьми. Великі простори його землі виховували у ньомупоклоніння життю, сонцю, землі. Маючи природу як основний шлях пізнанняБога, людина ототожнювала її із Творцем. Такий Бог об'єднував собою небой землю, а отож, і Всесвіт із народом та окремою людиною.
Українець — індивідуаліст; більше за все він цінував свободу окремоїлюдини, і перш за все свободу самого себе. Тому не засновував міст та йузагалі цінував рівність і демократію аж до крайнощів: стихійності(вибори в Запорозькій Січі) та анархії, навіть вузького егоїзму.
Зовнішня політика України тривалий час зводилася до вибору «із кимбути»: із Туреччиною, Литвою, Росією, Австро-Угорщиною чи Польщею. Життясеред прекрасної природи і постійна загроза усе це втратити виховувалилюбов до життя, напруженість його кожного моменту (як казали козаки,закликаючи до повстання: «смерті все одно не уникнути, то яка різниця,від чого помирати — від старості, шаблі чи від палі»).
Очевидно, що сім'я та, ширше, рід — головна суспільна одиницяукраїнця. Правителі мінялися кожен день, сьогоднішня влада карає нагорло прихильників учорашньої, і українець охоче ділив увесь світ на«своїх» і «чужих». У політиці від мене однаково не залежить нічого, а вгосподарстві я все роблю сам. Цікаво, що ідеалом хліборобів був небатько-мисливець та воїн, а мати-берегиня, тому саме мати була центромбагатьох сімей.
Індивідуаліст-українець і взаємини з оточенням теж налагоджувавособисто; про це зазначає козацьке побратимство. Я відповідаю за самогосебе, сім'ю і за друга, але не більше.
Українець сприймав світ нерозумом, а серцем. Почуття, інтуїція для нього важливіші за докази. Вінне обмірковує, а переживає життя; тому в українських піснях стількиліризму, ніжності, суму. Прагнучи до власного щастя, українці створюютьпрекрасні зразки любовної лірики. На прикладі фольклору ми бачимо, що навідміну від більшості держав кохання було чи не головним чинником увиборі супутника життя.
Який же висновок зробимо ми, дослідивши наш національний характер?По-перше, особливий характер українців — реальність. Він відрізняєтьсявід характерів усіх сусідніх народів. По-друге, наш характер — не кращийі не гірший за інших. Він просто існує й має свої недоліки й переваги.Знати його, досліджувати, поважати й працювати над посиленням сильнихякостей і подоланням недоліків — ось справа, гідна сучасного українця.