- Привіт, Олеже!

- І тобі, Іване! Як твої справи?

- Дуже добре! А твої як? Чи є якісь новини?

- Так, є новина! В нашому класі новий хлопець з’явився, звуть Рустам. Він приїхав з Грузії. 

- Та це ж чарівна країна! А цей хлопець хороший? Розумний? 

- Іване, ти й не уявляєш який веселий, розумний та доброзичливий цей Рустам. Але в нас завтра буде контрольна робота з української мови, а він не буде її писати.

- Чому?

- Так він мови ще як слід не вивчив!

- А в Грузії як розмовляють?

- Тю, Іване, ти смішний! Його рідна мова – грузинська! Проте він ходить на уроки з української мови, намагається вправи виконувати.

- Ну правильно, українську мову йому треба вивчати. Він же переїхав тепер до українців, а в нас рідна мова – українська...

- Згоден із тобою. Доречі, я вважаю, що українська мова справді надзвичайна!

- Олеже, чому це ти так думаєш?

- А ти чув колись, як співає соловейко?

- Чув, дуже гарно він співає.

- Ось і наша мова така ж гарна, як пісня солов'їна. Така ніжна та мелодійна.

- Дійсно, так і є. А може і грузинська мова гарна?

- Може й гарна, я не чув. Але я впевнений, що українська мова все-одно краща за всі.

- Чому це?

- Тому що вона рідна. 

- Олеже, ти правий. Українська мова - це мова, яку ти чуєш з народження, якою говориш змалечку. Ось тому вона найгарніша!