Земля довго і спрагло чекала дощу ,важко дихала. Квіти і трави з тугою дивилися в небо, чекаючи на хмарку. Діти мріяли пострибати калюжами , а дощ засидівся , напевне, за чаєм в гостях у сонця. Та під вечір, коли затихло втомлене місто, зашелестів дощ, щедро засіяв водою землю, напоїв трави і квіти. І місто заснуло, вмите довгожданним дощем.