– Ото світ, ото прогрес,

Вже дістала АТС,

Нема ладу там у них,

Роблять курям все на сміх.

Час мобільний нам купити,

Досить світом вже коптити,

Сказав дід, поставив крапку,

На чолі почухав складку.

Завтра в місто вирушаю,

Та мобільний там придбаю,

Баба бачить дід кипить,

Охолоне, як поспить.

Та на ранок швидко встав,

Геть їй слова не сказав,

Рушив в місто, хай іде,

Чи до діла доведе.

Вже скипів в печі обід,

Ось і суне з міста дід,

Капелюх на голові,

Кури з ляку втекли всі.

А мобільний у кишені,

Ще й гарантія у жмені,

Час вже порати скотину,

В діда згорбило геть спину.

Щось ті кнопки натискає,

А що тисне сам не знає,

Пішла баба в хлів сама,

Діда мучить сатана.

Що натиснув сам не знає,

Хтось до нього промовляє,

Каже там якась дівиця,

У коханні вона левиця.

Зробить все, що він захоче,

І завзято так регоче,

Зашарівсь дід, як той мак,

Хочу так і хочу сяк.

А вона все не вгаває,

З діда дух вже вилітає,

В слухавку сопе, мов міх,

А дівицю бере сміх.

– Що старий, досить дрімати,

Час до діла приступати,

Роздягайся до гола,

У кохання піде гра.

Одна рука пішла в хід,

Уже голий стоїть дід,

Вже готовий в наступ йти,

Де дівицю ту знайти.

Баба брязкає дверима,

Голий дід перед очима,

– Одурів, старий віслюк,

Чує в двері хтось тук-тук.

Кума в хату залетіла,

Стоїть лупає очима,

Витріщила свої очі,

Мовби щось сказати хоче.

Тут, як стала реготати,

Дід кальсони став вдягати,

– Куме, ти не гарячкуй,

Добре стань та поміркуй.

Я сама вже скільки літ,

Геть не милий білий світ,

Візьміть мене у свій кут,

Геть не страшний Божий суд.

Будемо тебе шанувати,

– Досить, кума, жартувати,

Був у місті геть спітнів,

– Діду, тут без зайвих слів.

Іди на ліжко та чекай,

Стій, куди ти, не тікай,

Ще таке не бачив світ,

У кальсонах тікав дід.

У мене є друг- телефон. Він не звичайний, а п'ятий "Айфон"! Разом із другом і їм, і гуляю. Життя без "товариша" не уявляю.