Нещодавно я прочитав(прочитала) повість Олександра Гавроша “Неймовірніпригоди Івана Сили”. Меніця повість дуже сподобалася і я вирішив написати до неї невелике продовження.

  Минуло п’ять років. Усі персонажі знайшли свою стежку у житті. Проте наякі відстані не занесла їх доля, вони всеодно рано чи пізно зустрінуться. Самеце і сталося. Одного разу вирішив Іван Сила з Мілкою відвідати столицю. Устолиці майже нічого не змінилося: той самий вокзал, будинки, та сама площа.Так само як і колись, усі метушаться, кудись поспішають.

  Проте увагу Івана привернула метушня на площі. Підійшовши блище Іванпобачив як поліцейський упіймав злочинця. Поліцейський голосно переконував хлопчину,що крадіжка- це дуже погано.

  Голос поліцейського здавався Іванові дуже знайомим. Через мить поглядполіцейського упав на Івана. Силач усміхнувся. Поліцейським був Міха Голий. Людз площі почав розходитися, а поліцейський обняв Івана.

  Почалася довга душевна розмова. Міха розповів, що давно зав’язав зкрадіжками. Став поліцейським. Нещодавно одружився.

  Іван попросив друга щоби він завітав до нього в гості. Поліцейськийзауважив що давно хотів відвідати старого друга. Навіть сказав що запросить доІвана у гості Піню, Пандорського, Фандіго та Ренату. Силач був у захваті.

Вражені зустріччю троєрозмовляючи гуляли по столичним вулицям.