(буду писати від свого обличчя)

Якось я гуляла з подругою, і поблизу нас пробіг хлопець із такою швидкістю, що аж у очах замигтіло. Ми трохи здивувалися, але звернули на це уваги. Їй подзвонила мама, і сказала що уже пора вертатися додому. От я і собі вертаюся, і бачу перед собою щоб зелене, липке і слизьке.

- І хто ж це буде прибирати?, - сказала я до себе.

І тут нізвідки голос відповідає : Я.

-ХТО?! - я не на жарт перелякалася, і зупинилася щоб роздивитися усе довкола, але нікого не побачила. А цей голос лунав зверху.

- Як тебе звуть? -запитала мене істота.

- (Твоє ім'я) - відповідаю я.

- А мене Гульбергерна, приємно познайомитися.

- Як ти тут опинилася?, - питаю я.

- Мені потрібно забрати когось із Двоногих до нас.

- А я, Двонога?

- Так. -відповідає воно мені.

- Розкажи трішки про себе, гаразд?

- Я -Гульбергерна, нас інколи називать космічними істотами, і нам трішки образливо.

і тут я відчуваю, що мої ноги уже не п

торкаються землі, на жаль, я більше не пам'ятаю