ilyaoc В кінці XV – початку XVI ст. в рамках італійського Відродження сформувалася художня культура, що не мала рівних за своїм ідеаламі естетичним цінностям. Високе Відродження – це період сліпуче яскравихзлетів у мистецтві і одночасно трагічних падінь і криз у державній таекономічного життя Італії. Цей недовгий (близько 40 років) період урозвитку художньої культури висунув плеяду блискучих майстрів, середяких в першу чергу слід назвати титанів Відродження – Леонардо да Вінчі,Мікеланджело і Рафаеля.
Нове мистецтво творили художники, прекрасно усвідомлювали своє високепризначення. Це були люди, котрі володіли енциклопедичними знаннями вбагатьох галузях науки, філософії та мистецтва. Вони прекрасно засвоїлизакони зображення тривимірного простору, спіткали таємниці малюнка,колориту, оволоділи прийомами передачі повітряного середовища, світла ітіні. У їхніх творах з’явилися свобода, гармонія і природність рухів.Вони досконало вивчили видимий світ у всій її нескінченному розмаїтті,блиску і красі.
Якими ж були ідеали і мрії творців Високого Відродження? Насамперед цебули ідеали гуманізму, непохитної віри в творчі можливості гармонійнорозвиненої людини. Проблеми громадянського обов’язку перед суспільством,високих моральних якостей і героїчного подвигу становлять головнийзміст мистецтва того часу.
На відміну від художників Раннього Відродження, які здійснювалиекспериментальні пошуки і аналітичні дослідження навколишнього світу,майстри Високого Відродження, відмовившись від подробиць, прийшли доосягнення універсальних законів буття, до синтезу та узагальненню явищреального життя. Мистецтвознавець Н. А. Дмитрієва писала:
«Раннє відродження -« це аналіз, пошуки, знахідки, це свіже, сильне, алечасто ще наївне, юнацьке світовідчуття ». Високе відродження – «синтез,підсумок, навчена зрілість, зосередженість спільною і головному,замінивши розкидатися допитливість Раннього Ренесансу».
Якщо художники XV в. чимало уваги приділяли зображенню частковостей(обстановки, інтер’єру, природи, деталей костюма), то на початку XVIстоліть головна увага була прикута до особистості Людини, з якою вонипов’язували свої головні мрії і надії.
Одночасно це було дуже важке і трагічне для Італії час, коли державнатиранія, боротьба за владу, суперництво між містами, правителями іпредставниками церкви приводили до кривавих зіткнень і криз.Прославлений гуманіст, філософ Марсіліо Фічіно (1433-1499) писав: «Янічого не чую, крім шуму зброї, тупоту коней, ударів Бомбардьє, я нічогоне бачу, крім сліз, грабежів, пожеж, вбивств». І це теж була правда проВідродженні, мріє про ідеальний устрій світу і досконалому Людину.
Найбільшим центром художньої культури в цей час стає Рим. Папи РимськіЮлій II (1503-1513) і Лев X (1513-1521) робили все можливе для того, щобмісто, більше тисячі років пролежав у руїнах, знову перетворився нацентр світу. Флоренція, Неаполь і Мілан марно намагалися утримати своїхпрославлених майстрів. Рим ставав центром світового мистецтва.