Водне середовище має свої певні властивості і тому організми-гідробіонти мають різноманітні специфічні пристосування до життя у воді. Водне середовище менш мінливе, має відносно постійні показники. До основних властивостей водного середовища належать такі:

· тиск, що збільшується з глибиною;

· велика густина води;

· температура;

· низький вміст кисню (менше, ніж у повітрі, в 21 раз);

· різна освітленість (значне поглинання сонячних променів);

· течія води;

· вміст солей (при їх більшій концентрації збільшується густина).

Головним джерелом тепла у воді є сонячна енергія. Сонячне проміння, проникаючи крізь водну поверхню, поглинається і розсіюється водою, розчиненими в ній речовинами і зваженими частинками. Сонячне тепло майже не передається на глибину через малу теплопровідність води. Переміщення теплих мас відбувається завдяки вертикальному переміщенню та глибинних течій. Прогрівання шарів води має сезонний характер. Але температура води змінюється лише у верхньому шарі, на дні водойми вона практично залишається сталою. Світло проникає у водойму також із сонячними променями, але неглибоко. Світла у воді значно менше, ніж у повітрі. Із збільшенням глибини відбувається швидке зменшення кількості світла із-за поглинання його водою. Промені з різною довжиною хвилі поглинаються неоднаково: червоні зникають уже недалеко від поверхні, а синьо-зелені проникають значно глибше. Сутінки, які густішають з глибиною, в океані мають спочатку зелений, потім голубий, а далі синій і синьо-фіолетовий кольори, які переходять у цілковиту темряву. З глибиною змінюються і водорості: зелені, бурі, червоні. Забарвлення тварин також змінюється закономірно. Поверхневі тварини різнобарвні, а глибинні не мають пігментів.

У зв'язку з різким градієнтом тиску у водоймах гідробіонти в цілому значно еврибатніші порівняно з суходільними організмами. Багато мешканців морів та океанів приурочені до певних глибин. Густина води забезпечує можливість спиратися на неї, що надто важливо для безклітинних форм. Опірність середовища дає можливість ширяння у воді. Завислі у воді організми, що рухається разом із током води об'єднуються у особливу екологічну групу - планктон. До його складу входять одноклітинні водорості, найпростіші, медузи, сифонофори, гребінчатки, крилоногі й кіленогі молюски, дрібні рачки, личинки донних тварин, ікра і мальки риб.

Планктонні організми мають чимало адаптацій, які підвищують їхню плавучість і не дають осідати на дно:

· сплющеність тіла, його подовження, розвиток численних виростів або щетинок, що збільшує тертя об воду;

· зменшення щільності за рахунок редукції скелету;

· накопичення в тілі жирів, бульбашок газу.

Планктонні організми не можуть долати течії і тому переносяться нею на великі відстані, хоча більшість із них здатні до активного плавання. Численні види зоопланктону здатні до вертикальних міграцій у товщі води на десятки і сотні метрів.

Особливий різновид планктону становить екологічна група - нейстон - мешканці поверхневої плівки на межі з повітряним середовищем.

Тварин, які здатні до швидкого плавання і долання сили течій, об'єднують в екологічну групу - нектон. Це риби, кальмари, дельфіни