Речення зі вставними словами:

Двоє кинулись тікати: двір був прохідний, мабуть, вони знали про це.

Може, не такий уже він поганий?

— Звичайно, не буде, — сказав батько, — але що з того?

По-перше, знала англійську мову так само добре, як українську, бо, бачите, брат її вчиться на англійському відділі в університеті.

А іншого разу вона надумала ставити п’єсу про Попелюшку, і, звичайно, головна роль належала їй.

Речення зі звертанням:

І що ж, хлопче, було дуже весело?

Заграй що-небудь, синку!

Юльчику, дитинко, ходи додому, чуєш, Юльчику!

Але ж вона мені не подобається, я її не люблю, тату!

Ти не журися, Славчику, в усіх єгипетських фараонів були ще більші вуха!