Ответ:• по­си­лен­ня ін­те­ре­су до дій­снос­ті як об’єк­та зоб­ра­жен­ня (дій­сність уже не абс­трак­тно-сим­во­ліч­на, а на­бу­ває кон­крет­них ознак, во­на по­ка­за­на в пос­тій­но­му ру­сі й змі­нах);

• кон­кре­ти­за­ція мо­мен­тів ре­аль­ної дій­снос­ті та люд­сько­го жит­тя (пе­рева­га кон­кре­ти­ки над абс­трак­ці­я­ми й умов­ни­ми фор­ма­ми);

• дій­сність на­бу­ває сус­піль­них оз­нак, хо­ча во­ни ще не уза­галь­ню­ють­ся, не ана­лі­зу­ють­ся;

• ува­га до різ­но­ма­ніт­них ти­пів і люд­ських ха­рак­те­рів, які вза­є­мо­ді­ють між со­бою;

• праг­нен­ня мо­ти­ву­ва­ти по­дії та вчин­ки;

• ак­тив­не ав­тор­ське на­ча­ло, кре­а­тив­на си­ла, ав­тор — не сто­рон­ній спог­ля­дач, а час­ти­на ре­аль­но­го сві­ту, учас­ник жит­тя;

• лю­ди­на в ро­ма­ні Від­род­жен­ня — не лише лю­ди­на кон­крет­на (хо­ча во­на має й кон­крет­ні ри­си), а ще, за Д. За­тон­ським, «прит­ча на те­му про її мож­ли­вос­ті» .

Объяснение:---