На формування світогляду майбутньої письменниці великий вплив мали родинне оточення й «спадок предків»: передані з покоління в покоління поняття честі, гідності, патріотизму, глибокої шляхетності. «Такий весь рід — незгідні, незалежні, рівноправці», — напише згодом в одному з листів Леся Українка. Лесин дід по матері – Яків Драгоманов — був декабристом, окрім того, мав мистецький хист, його твори друкували в тогочасній пресі. Дядько — Михайло Драгоманов — відомий публіцист, історик, активний громадський діяч.
Вплив Драгоманова на Лесю був величезний. Коли мати її вживала всіх заходів, щоб вона стала українською письменницею, то дядько її зробив те, що вона стала людиною й борцем. Мати їй дала тіло, дядько — душу, міцну як криця й бунтівливу як буря. Все, що для нас є дороге в Лесі, чим вона й досі хвилює нас — її мужність, непохитність, її палка віра в перемогу рабів-невольників, — все те посіяв в душі її отой вигнанець нещасливий, її дядько, якого по справедливості академік С. Єфремов називає «апостолом правди і науки». Критичне відношення Лесі до архаїчних національних святощів, з яким не раз ми зустріваємось в її творчості, її європеїзм, розуміння національного питання, — все це плоди науки Михайла Драгоманова.
«Духова дочка» Драгоманова – вираз вжитий племінницею Олени Пчілки та кузиною Лесі Українки Л. Шишмановою-Драгомановою, — дуже влучно характеризує взаємовідносини поміж Лесею та її дядьком.
Батько, Петро Антонович Косач, — юрист. Під час навчання в університеті заприятелював із М. Лисенком, П. Житецьким, М. Драгомановим. Був одним із організаторів і активних членів «Старої громади». Входив до редколегії журналу «Кіевская старина». Петро Антонович турботливо ставився до всіх своїх дітей, але особливо приязні й духовно споріднені були стосунки з Лесею.
Мати Лесі Українки — Ольга Косач — відома українська письменниця й перекладач Олена Пчілка, була активним громадським діячем, мала непохитну позицію у всьому, що стосувалося національного питання. Лесині батьки виховали своїх шістьох дітей патріотами, дали їм блискучу освіту.
Предки Лесі Українки по матері були перекладачами (драгоманами) в уряді Богдана Хмельницького. Дід Лесі, Петро Драгоманов, і його старший брат Яків писали вірші й оповідання.
Лесю також формувало найближче оточення Косачів, насамперед — родини Михайла Старицького та Миколи Лисенка. Старицькі, Лисенки й Косачі були, за спогадами письменника й науковця Агантангела Кримського, чи не єдиними людьми, які в часи наступу на все українське не приховували своїх поглядів, були вірні національним переконанням.
Через хворобу Леся Українка вчилася вдома.
Однак її ерудиція, знання з різних галузей мистецтва й науки викликали подив: вона володіла майже всіма основними європейськими мовами, а також старогрецькою та латинською. Французькою, німецькою, італійською могла писати вірші, ґрунтовно знала вітчизняну й світову літературу.
Answers & Comments
Ответ:
На формування світогляду майбутньої письменниці великий вплив мали родинне оточення й «спадок предків»: передані з покоління в покоління поняття честі, гідності, патріотизму, глибокої шляхетності. «Такий весь рід — незгідні, незалежні, рівноправці», — напише згодом в одному з листів Леся Українка. Лесин дід по матері – Яків Драгоманов — був декабристом, окрім того, мав мистецький хист, його твори друкували в тогочасній пресі. Дядько — Михайло Драгоманов — відомий публіцист, історик, активний громадський діяч.
Вплив Драгоманова на Лесю був величезний. Коли мати її вживала всіх заходів, щоб вона стала українською письменницею, то дядько її зробив те, що вона стала людиною й борцем. Мати їй дала тіло, дядько — душу, міцну як криця й бунтівливу як буря. Все, що для нас є дороге в Лесі, чим вона й досі хвилює нас — її мужність, непохитність, її палка віра в перемогу рабів-невольників, — все те посіяв в душі її отой вигнанець нещасливий, її дядько, якого по справедливості академік С. Єфремов називає «апостолом правди і науки». Критичне відношення Лесі до архаїчних національних святощів, з яким не раз ми зустріваємось в її творчості, її європеїзм, розуміння національного питання, — все це плоди науки Михайла Драгоманова.
«Духова дочка» Драгоманова – вираз вжитий племінницею Олени Пчілки та кузиною Лесі Українки Л. Шишмановою-Драгомановою, — дуже влучно характеризує взаємовідносини поміж Лесею та її дядьком.
Батько, Петро Антонович Косач, — юрист. Під час навчання в університеті заприятелював із М. Лисенком, П. Житецьким, М. Драгомановим. Був одним із організаторів і активних членів «Старої громади». Входив до редколегії журналу «Кіевская старина». Петро Антонович турботливо ставився до всіх своїх дітей, але особливо приязні й духовно споріднені були стосунки з Лесею.
Мати Лесі Українки — Ольга Косач — відома українська письменниця й перекладач Олена Пчілка, була активним громадським діячем, мала непохитну позицію у всьому, що стосувалося національного питання. Лесині батьки виховали своїх шістьох дітей патріотами, дали їм блискучу освіту.
Предки Лесі Українки по матері були перекладачами (драгоманами) в уряді Богдана Хмельницького. Дід Лесі, Петро Драгоманов, і його старший брат Яків писали вірші й оповідання.
Лесю також формувало найближче оточення Косачів, насамперед — родини Михайла Старицького та Миколи Лисенка. Старицькі, Лисенки й Косачі були, за спогадами письменника й науковця Агантангела Кримського, чи не єдиними людьми, які в часи наступу на все українське не приховували своїх поглядів, були вірні національним переконанням.
Через хворобу Леся Українка вчилася вдома.
Однак її ерудиція, знання з різних галузей мистецтва й науки викликали подив: вона володіла майже всіма основними європейськими мовами, а також старогрецькою та латинською. Французькою, німецькою, італійською могла писати вірші, ґрунтовно знала вітчизняну й світову літературу.