Ответ:

Дух Марлі взяв зі столу свою хустку і знову обмотав нею голову. Відтак привид позадкував до вікна, яке відчинилося, і приєднався до безлічі таких самих, як він. Скрудж глянув у вікно. Примари всі були в ланцюгах і жахливо стогнали, багатьох з них старий знав за життя. Коли привиди зникли, Скрудж зачинив вікно і, відчувши втому, повалився на ліжко й заснув.Рівно о першій годині чиясь невидима рука відкинула з нього ковдру. Скрудж, схопившись із ліжка, побачив перед собою дуже дивну істоту, схожу на дитину, але ще більше на старого. Привид мав довге біле волосся, як у дуже літньої людини, однак обличчя було дитяче. Одягнена ця істота була в білосніжну туніку, а в руці тримала зелену гілку гостролисту. З маківки у Привида вибивалось світло, а під пахвою він тримав ковпак, який слугував йому, очевидно, головним убором тоді, коли він волів не освітлюватися.Це був Привид Давнього Різдва. Дух переніс Скруджа на сільську дорогу, обабіч якої лежали поля. Був зимовий день, і сніг укривав землю. Скрудж впізнав, що ріс тут, коли був хлопчаком. Він розхвилювався і попросив Духа вести його далі. Вони пішли дорогою, і вдалині зринуло невелике містечко. Їм зустрічалися конячки, які несли на своїх спинах хлопчаків. Дух сказав, що усе це лише тіні тих, хто жив колись, і вони його, Духа, та Скруджа не бачать

Объяснение: