Тема «Зачумлені звірі» — розповідь про те, як лісові звірі обирали під час чуми «найбільшого» грішника.
Лафонтен пише про звірів, але має на увазі людей: «Всі розмовляють у моїх працях,навіть риби, і те, що вони говорять,стосується нас усіх». Отже, важливі для людей істини Лафонтен висловлював не прямо, а за допомогою алегорії.
Ідея «Зачумлені звірі» — несправедливість суспільства, у якому одним можна все, а іншим — нічого.
Сюжет «Зачумлені звірі» скорочено
Лихо трапилося з лісовими звірами «Чума косила звірину». Лев скликав раду, щоб обрати найбільшого грішника і принести його в жертву, щоб зупинити чуму. За вченого писарчука на звіриній раді виступав Вовк. Лев першим виступив на звіриній раді й визнав усі свої гріхи, зізнався, що він з’їв багато овець та навіть пастуха. Та підлесники кажуть, що то не гріх. Лис каже: “Сумлінність ваша всім може бути за взірець”.
У гріхах починають зізнаватися інші звірі-хижаки. А коли осел зізнався, що ущипнув зелененької травички його звинуватили у “всіх смертних гріхах”. Лісова громада вирішила принести у жертву Осла, бо він найбеззахисніший серед звірів, що зібралися.
Насправді справжнім грішником у байці є Лев (він з’їв не тільки багато овець, але й пастухів), але Лис виправдовує Лева.
Answers & Comments
Ответ:
Автор – Жан де Лафонтен.
Збірка – «Вибрані байки»
Жанр – байка
Рік публікації – 1678
Тема «Зачумлені звірі» — розповідь про те, як лісові звірі обирали під час чуми «найбільшого» грішника.
Лафонтен пише про звірів, але має на увазі людей: «Всі розмовляють у моїх працях,навіть риби, і те, що вони говорять,стосується нас усіх». Отже, важливі для людей істини Лафонтен висловлював не прямо, а за допомогою алегорії.
Ідея «Зачумлені звірі» — несправедливість суспільства, у якому одним можна все, а іншим — нічого.
Сюжет «Зачумлені звірі» скорочено
Лихо трапилося з лісовими звірами «Чума косила звірину». Лев скликав раду, щоб обрати найбільшого грішника і принести його в жертву, щоб зупинити чуму. За вченого писарчука на звіриній раді виступав Вовк. Лев першим виступив на звіриній раді й визнав усі свої гріхи, зізнався, що він з’їв багато овець та навіть пастуха. Та підлесники кажуть, що то не гріх. Лис каже: “Сумлінність ваша всім може бути за взірець”.
У гріхах починають зізнаватися інші звірі-хижаки. А коли осел зізнався, що ущипнув зелененької травички його звинуватили у “всіх смертних гріхах”. Лісова громада вирішила принести у жертву Осла, бо він найбеззахисніший серед звірів, що зібралися.
Насправді справжнім грішником у байці є Лев (він з’їв не тільки багато овець, але й пастухів), але Лис виправдовує Лева.