Я патріот

Я патріот — це слова, які я говорю з гордістю і відчуттям. Я патріот — це значить, що я люблю свою землю, свою мову, свою культуру. Я патріот — це значить, що я поважаю своїх предків, які віддали своє життя за свободу і незалежність. Я патріот — це значить, що я не боюся стояти на захисті своїх прав і інтересів, коли хтось намагається їх порушити.

Я — Максим Беркут, син Захара Беркута, ватажка тухольської громади. Я народився і виріс у Карпатах, серед гори і ліси. Я вчився у батька мудрості і справедливості, у матері доброти і терпіння. Я закохався у Мирославу, дочку боярина Тугара Вовка. Моя любов була сильною і чистою, але ми не могли бути разом через соціальну різницю. Батько Мирослави не хотів віддавати її заміж за простого смерда. Він хотів продати її за гроші князевому синові.

Але моя любов була сильнішою за всі перешкоди. Я не здавався і не втрачав надії. Я доводив свою вартість перед батьком Мирослави і перед усією громадою. Я брав участь у полонинному житті, у виробництві солі, у будівництві храму. Я був сміливим і винахідливим. Я допомагав батькові організовувати оборону села від нападу монголо-татар. Я придумав спосіб знищити вороже військо за допомогою повені. Я ризикуючи життям проник до табору монголів і визволив Мирославу з полону.

Я зробив все це не тому, що я хотів слави або нагороди. Я зробив все це тому, що я патріот. Я любив свою долину, своє село, свою громаду. Я любив свою Батьківщину — Руську землю. Я хотів, щоб вона була вольною і щасливою, щоб українці жили у мирі і злагоді. Я хотів, щоб моя любов до Мирослави була символом любові до всього народу.

Я патріот — це слова, яким я пишаюся і живу.