Ответ:

Внесок Котляревського у розвиток української національної літератури

В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його націо­нальну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Пет­рович Котляревський, класик нової української літератури, видат­ний письменник-реаліст, автор славнозвісної "Енеїди" і "Наталки Полтавки"

У важкі часи самодержавства він розкривав духовну велич рідного народу, його мрії, у конкретних художніх образах утілив його віру в краще майбутнє.

Відомості про життя І. П. Котляревського

І. П. Котляревський народився 9 вересня І769 р. в Полтаві, в сім'ї дрібного чиновника-канцеляриста. Дитинство майбутнього пи­сьменника проходило в повсякчасних злигоднях. Нерідко доводи­лося вдовольнятися одним шматком хліба й ходити босим, але жива й весела вдача допомагали йому переносити домашні не-статки. З дитячих років виявилась у нього охота до читання й пильність у заняттях.

Початкову освіту І. П. Котляревський здобув у дяка; 1780−1789 рр. навчається в Полтавській духовній семінарії. Вже тут юнак виявляв інтерес до "словесності" − античної літератури, зо­крема до римського поета Вергілія, до творчості російських пи­сьменників. Духовна кар'єра не приваблювала Котляревського, він залишає семінарію на останньому курсі й стає канцеляристом (1789−1795). Деякий час І. П. Котляревський був домашнім учи­телем у поміщицьких родинах на Полтавщині.

Близько 1794 р. І. П. Котляревський розпочав літературну ді­яльність, взявшись за переробку в бурлескному стилі Вергілієвої "Енеїди". Вже перші розділи "перелицьованої" "Енеїди" поширю­валися в рукописних списках і набули чималої популярності серед читачів.

Протягом 1796−1808 рр. І. П. Котляревський перебував на вій­ськовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні, зокрема в битвах під Бендерами та Ізмаїлом, виявивши при цьому хороб­рість, мужність. Не залишав у ці роки він і літературної твор­чості, продовжуючи працювати над "Енеїдою".

1808 р. І. П. Котляревський виходить (в чині капітана) у від­ставку, іде до Петербурга, але, не влаштувавшись там на службу, повертається до Полтави. 1810 р. дістає посаду наглядача в Бу­динку для виховання дітей бідних дворян, виявивши неабияких педагогічний хист.

Коли почалася Вітчизняна війна 1812 р., Котляревський бере участь у формуванні на Полтавщині козацького полку. Багато сил і енергії віддав І. П. Котляревський культурному піднесенню Полтави; особливо цікавила його справа організації місцевого театру. Протягом кількох років (1818−1821) Котляревський був директором Полтавського театру.

1818 р. І. П. Котляревський обирається членом харківського "Товариства аматорів красної словесності", в 1821 р. − почесним членом петербурзького "Вільного товариства аматорів російської словесності", що було легальним осередком декабристського літературного руху. Саме в ці роки І. П. Котляревський написав свої слав­нозвісні п'єси, завершував працю над "Енеїдою".

Поряд з літературною діяльністю І. П. Котляревський постій­но цікавився мовознавством, етнографією, вивчав усну народну творчість, історію України.

У 1827−1835 рр. І. П. Котляревський обіймав посаду попе­чителя "богоугодних закладів", виявляючи і тут своє гуманне ставлення до простих людей, прагнення полегшити їхнє становище. 1835 р. письменник через хворобу йде у відставку. До останніх днів життя І. П. Котляревський працював на літе­ратурній і науковій ниві, підтримував творчі контакти з передо­вими людьми Росії.

Помер письменник 10 листопада 1838 р. в Полтаві, де і похо­ваний на міському кладовищі.

І. П. Котляревський – засновник нової української літератури. Його поема "Енеїда"

Літературний доробок І. П. Котляревського складається з поем "Енеїда", "Пісні на Новий 1805 рік князю Куракіну", а також п'єс "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" і перекладу росій­ською мовою "Оди Сафо" − твору давньогрецької поетеси Сапфо.

Поема "Енеїда" вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відома автора, з ініціативи і на кошти багатого конотопського поміщика М.Парпури, який жив тоді в столиці й займався видав­ничою діяльністю, відаючи друкарнею Медичної колегії. Поема вийшла під назвою "Малороссийская Энеида в трех частях" (на титульній сторінці – "Энеида на малороссийский язык перелициованная И. Котляревским) з присвятною сторінкою "Любителям малороссийского слова усерднейше посвящается". Друге видання "Енеїди" з'явилося в Петербурзі 1808 р., трете, тепер уже підго­товлене автором і доповнене четвертою частиною, появилося 1809 р. Повний текст поеми під назвою "Виргилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И. Котляревским" був опублі­кований в 1842 р. в Харкові, вже після смерті письменника.