СРОЧНО ПОЖАЛУЙСТА!!!!!
Написання формального есе (есе-розповідь) «Ще назва є, а річки вже немає (Л. Костенко)».
Назва есе пов'язана з твором Л.Костенко. Прочитайте його, обдумайте уважно тему твору.
Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерявин проблески скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів.
Нагадую вимоги до формального есе.
Як радять писати есе? Правильно: креативно. Що криється за цим словом? Швидше за
все, поле думки, оригінальність тощо. Все просто: головне - засвоїти дев’ять наступних
правил.
1. Тільки позитивна мова: описувати краще те, що є, а не те, чого немає.
2. Слова-зв'язки: вони допомагають плавно переходити з одного параграфа до
іншого.
3. Різна структура речень: постійно читати речення правильної структури (підмет,
присудок, доповнення…) - нудно. Урізноманітніть свою техніку, наприклад додайте
кілька інверсій. Добре писати різні по довжині речення.
4. Зрозумілі слова: розумійте всі слова, які ви пишете в есе. Ви пишіть для того, щоб
уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.
5. Різні слова. Мова йде про синоніми.
6. Лаконічність.
7. Кожне слово важливо: без повторів, кожне речення повинне нести унікальний
зміст.
8. Активний стан життєвої позиції
9. Книги про есе – це здорово.
Написання формального есе (есе-розповідь) «Ще назва є, а річки вже немає (Л. Костенко)».
Назва есе пов'язана з твором Л.Костенко. Прочитайте його, обдумайте уважно тему твору.
Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерявин проблески скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів.
Нагадую вимоги до формального есе.
Як радять писати есе? Правильно: креативно. Що криється за цим словом? Швидше за
все, поле думки, оригінальність тощо. Все просто: головне - засвоїти дев’ять наступних
правил.
1. Тільки позитивна мова: описувати краще те, що є, а не те, чого немає.
2. Слова-зв'язки: вони допомагають плавно переходити з одного параграфа до
іншого.
3. Різна структура речень: постійно читати речення правильної структури (підмет,
присудок, доповнення…) - нудно. Урізноманітніть свою техніку, наприклад додайте
кілька інверсій. Добре писати різні по довжині речення.
4. Зрозумілі слова: розумійте всі слова, які ви пишете в есе. Ви пишіть для того, щоб
уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.
5. Різні слова. Мова йде про синоніми.
6. Лаконічність.
7. Кожне слово важливо: без повторів, кожне речення повинне нести унікальний
зміст.
8. Активний стан життєвої позиції
9. Книги про есе – це здорово.
More Questions From This User See All
Answers & Comments
Відповідь:
Тема твору Лесі Костенко «Ще назва є, а річки вже немає» вражає своєю актуальністю й піднімає проблему екології. Ліричний герой відчуває тугу за природою, що вже не та, що колись була, за річками, що висохли, за квітами, що зникли. Автор передає стан природи, робить акцент на розумінні того, що залишається від колишньої краси: спека, очерети і лелеки, що облітають пустелепідні місця, і зробивши кілька кругів, летять далі.
Цей твір заохочує нас задуматись про наше відношення до природи. Ми, люди, є частиною природи, але ми дуже часто її знищуємо. Через нашу безвідповідальність і байдужість річки перетворюються на стоки, а ліси стають місцями під забудову. Тому, ми повинні взяти на себе відповідальність за нашу планету і берегти її. Ми маємо бути свідомими того, що наша природа має короткий строк придатності, тому маємо бути відповідальними та обережними.
«Ще назва є, а річки вже немає» - ці слова повинні змусити нас звернути увагу на те, що ми можемо втратити. Ми повинні зрозуміти, що наша відповідальність полягає в тому, щоб зберегти нашу планету для наступних поколінь. Тому, кожен з нас повинен зробити все можливе, щоб зберегти нашу природу - вона єдина і неповторна.
Пояснення: