Спостерігаючи за своїми рідними, Буба твердо переконана, що в них удома – “не як у людей”. Хоча ця думка згодом змінюється разом зі змінами у Бубиному світобаченні. В другій частині роману Буба починає краще розуміти світ дорослих, бо стає на крок ближче до своїх домашніх турбот і сприймає їх не як нав’язане їй середовище, а як найближчих людей, що потребують її турботи та розуміння. Якщо в першій частині роману Буба не збирається виростати й дорослішати, то в другій частині вона помітно змінюється, так само, як і її погляди на життя. Речі, які раніше могли б дратувати дівчину (наприклад – поведінка сестри Ольги), тепер стають болісними факторами, що формують її характер. Утім, найбільшу зміну приніс Бубі перший досвід нещасливого кохання (хоча  щасливе це кохання чи ні, читачі зможуть вирішити самі). Коли хлопець Буби захоплюється іншою дівчиною, Буба страждає.