Ответ:

Вірш «Реве та стогне Дніпр широкий…» не є виключенням. Це спогади, що гріли серце Тараса Шевченка, це безкраїй сум та туга, що з’їдали його серце, це біль та безпомічність, що йшли поряд кожну мить життя. Які прекрасні кольори зображує нам Тарас Григорович, коли говорить про рідні місця, про красу дівочу та про щастя хлопців, які поверталися з війни, сподіваючись на теплу зустріч та ласкаву усмішку любої дівчини.