есе на тему : Історія одного доброго вчинку це історія доброго всесвіту не меньше 100 слів
Answers & Comments
micy93
Напевне, з кожним траплявся випадок, коли тобі дуже треба щось купити, а грошей не вистачає… . Але того дня мені пощастило зустріти просту людину з добрим серцем… Вечір пізньої весни запам’ятався мені випадком, який дав зрозуміти, що не так усе й погано в житті, що існують ще люди, які знають, що таке добро, і вміють його творити. Я поверталася з танців і згадала, що забула купити продукти, які просила мене придбати мама. Забігла в магазин, а в кишені, ой-ой-ой, лише якісь 20 гривень!? А що ти купиш за ті 20 гривень, якщо мама заготувала тобі такий нічогенький список, а не купиш все – доведеться бігти ще раз! А я ж маю ще стільки справ – це мені не до снаги… От заходжу я в магазин, дивлюсь на ціни, на список, знову на ціни і голова йде обертом… Обережно підходжу до прилавка, замовляю, що потрібно, ху, здається, має вистачити. Даю своїх 20 гривень, а продавчиня, показуючи на калькулятор, змушує мене замислитись над моїми математичними здібностями. Виявляється, мені бракує 5 гривень з копійками. Я по кишенях, а там пусто!!! А за мною стоїть такий приємний хлопець і спостерігає, як я панічно перебираю руками по своїх кишенях. Втомившись від цієї безнадійної справи, я перевела подих і попросила продавчиню, аби вона відклали масло: я зараз повернусь і доплачу. Але продавчиня не поспішала цього робити, а показала мені на годинник і пояснила, що через 5 хвилин кінець її робочого дня. Ну, що ж, я точно не встигну! Розвернувшись до виходу, я почула, як молодик, що стояв після мене, сказав: «Мені, будь ласка, батон і масло, он те, яке просила дівчина!» Ну, думаю я, прекрасно!
Answers & Comments
Вечір пізньої весни запам’ятався мені випадком, який дав зрозуміти, що не так усе й погано в житті, що існують ще люди, які знають, що таке добро, і вміють його творити. Я поверталася з танців і згадала, що забула купити продукти, які просила мене придбати мама. Забігла в магазин, а в кишені, ой-ой-ой, лише якісь 20 гривень!? А що ти купиш за ті 20 гривень, якщо мама заготувала тобі такий нічогенький список, а не купиш все – доведеться бігти ще раз! А я ж маю ще стільки справ – це мені не до снаги…
От заходжу я в магазин, дивлюсь на ціни, на список, знову на ціни і голова йде обертом… Обережно підходжу до прилавка, замовляю, що потрібно, ху, здається, має вистачити. Даю своїх 20 гривень, а продавчиня, показуючи на калькулятор, змушує мене замислитись над моїми математичними здібностями. Виявляється, мені бракує 5 гривень з копійками. Я по кишенях, а там пусто!!!
А за мною стоїть такий приємний хлопець і спостерігає, як я панічно перебираю руками по своїх кишенях. Втомившись від цієї безнадійної справи, я перевела подих і попросила продавчиню, аби вона відклали масло: я зараз повернусь і доплачу. Але продавчиня не поспішала цього робити, а показала мені на годинник і пояснила, що через 5 хвилин кінець її робочого дня. Ну, що ж, я точно не встигну! Розвернувшись до виходу, я почула, як молодик, що стояв після мене, сказав: «Мені, будь ласка, батон і масло, он те, яке просила дівчина!» Ну, думаю я, прекрасно!