еріод навчання в десятому класі був для мене не стільки багатий подіями, скільки роздумами, переоцінками цінностей, та переосмисленням багатьох речей.
На початку навчального року я зрозуміла, що таке «дружба на відстані». Як кажуть, друзі – це люди, в яких душа одна на двох. І тяжко все-таки, коли близька людина знаходиться за десятками тисяч кілометрів. Я зрозуміла, як важко тим друзям, яких розлучили ще в дитинстві, але які досі пам’ятають один одного. Скоріше всього вони темними вечорами згадують один одного, можливо, іноді пускають сльозу над старими фотографіями, і несказанно радіють, отримуючи повідомлення чи листи, а то й телефонний дзвінок. Також я зрозуміла, хто такий «справжній друг». Це той, хто завжди радий бачити чи чути тебе, це той, кому можна довірити абсолютно все. Справжній друг ніколи не буде бажати зла, і, навіть коли буде сварити за щось, то це тільки на благо. Мабуть, мені пощастило, тому що в мене є справжній друг.
У цьому році я також остаточно визначилась на рахунок майбутнього. Тепер я точно знаю, чого хочу від життя і як я можу цього досягти.
Я дізналася, що таке «успіх» і з чим його їдять. І досягти його, визнання людей не так вже й важко, як здається на перший погляд. Досить докласти трішечки зусиль і великого бажання. І все. А от утриматись на цій планці, не розчарувати людей, які в тебе повірили, не так вже й легко. Талант без праці й зусиль – як феєрверк: спалахує яскраво але швидко гасне.
Не так вже й давно я зрозуміла, а точніше відчула на собі, що таке безпомічність і безпорадність. Тепер я знаю, як живуть каліки й інваліди, яким ніхто, або нікому допомогти.
Хоч один із переломних моментів у моєму житті відбувся десять років тому, всю його серйозність і важливість я зрозуміла тільки нещодавно. Тепер я знаю в повній мірі, тому що відчула на собі, що таке «втрата».
Буквально тиждень тому я зрозуміла, що таке «система». І що ламати її марно. Точніше, спеціально ламати, докладаючи зусиль. Як це прикро звучить, система незламна. Вона завжди була, є і буде. Марно йти проти неї, тому що, за законами всесвіту, на кожну дію знайдеться протидія, сила опору. Систему треба вивчати якнайкраще й використовувати собі на благо.
За цей рік я зрозуміла багато різних речей. Збагатилися мої знання філософії і психології, з’явилася здатність аналізувати різні ситуації й розуміти поведінку різних людей. Написане – всього лише крапля. Мабуть, можна сказати, що я порозумнішала й подорослішала за цей час.
Answers & Comments
Ответ:
1
Объяснение:
еріод навчання в десятому класі був для мене не стільки багатий подіями, скільки роздумами, переоцінками цінностей, та переосмисленням багатьох речей.
На початку навчального року я зрозуміла, що таке «дружба на відстані». Як кажуть, друзі – це люди, в яких душа одна на двох. І тяжко все-таки, коли близька людина знаходиться за десятками тисяч кілометрів. Я зрозуміла, як важко тим друзям, яких розлучили ще в дитинстві, але які досі пам’ятають один одного. Скоріше всього вони темними вечорами згадують один одного, можливо, іноді пускають сльозу над старими фотографіями, і несказанно радіють, отримуючи повідомлення чи листи, а то й телефонний дзвінок. Також я зрозуміла, хто такий «справжній друг». Це той, хто завжди радий бачити чи чути тебе, це той, кому можна довірити абсолютно все. Справжній друг ніколи не буде бажати зла, і, навіть коли буде сварити за щось, то це тільки на благо. Мабуть, мені пощастило, тому що в мене є справжній друг.
У цьому році я також остаточно визначилась на рахунок майбутнього. Тепер я точно знаю, чого хочу від життя і як я можу цього досягти.
Я дізналася, що таке «успіх» і з чим його їдять. І досягти його, визнання людей не так вже й важко, як здається на перший погляд. Досить докласти трішечки зусиль і великого бажання. І все. А от утриматись на цій планці, не розчарувати людей, які в тебе повірили, не так вже й легко. Талант без праці й зусиль – як феєрверк: спалахує яскраво але швидко гасне.
Не так вже й давно я зрозуміла, а точніше відчула на собі, що таке безпомічність і безпорадність. Тепер я знаю, як живуть каліки й інваліди, яким ніхто, або нікому допомогти.
Хоч один із переломних моментів у моєму житті відбувся десять років тому, всю його серйозність і важливість я зрозуміла тільки нещодавно. Тепер я знаю в повній мірі, тому що відчула на собі, що таке «втрата».
Буквально тиждень тому я зрозуміла, що таке «система». І що ламати її марно. Точніше, спеціально ламати, докладаючи зусиль. Як це прикро звучить, система незламна. Вона завжди була, є і буде. Марно йти проти неї, тому що, за законами всесвіту, на кожну дію знайдеться протидія, сила опору. Систему треба вивчати якнайкраще й використовувати собі на благо.
За цей рік я зрозуміла багато різних речей. Збагатилися мої знання філософії і психології, з’явилася здатність аналізувати різні ситуації й розуміти поведінку різних людей. Написане – всього лише крапля. Мабуть, можна сказати, що я порозумнішала й подорослішала за цей час.