есе про проблеми що вказані в статті, вказати шляхи вирішення цих проблем.

Наслідком стрімкого розширення системи вищої освіти стала дедалі більша кількість випускників, які можуть
знайти на ринку праці для себе лише таку роботу, для якої вища освіта не потрібна. Таким чином, має місце
перевищення пропозиції випускників вишів з не надто актуальним рівнем навичок у порівнянні з попитом. Це
призвело до розриву між рівнями освіти та зайнятістю — особливо серед молодих випускників вишів. Відповідно,
частка осіб з вищою освітою серед безробітних зросла з 32% у 2004 році до 47% у 2013 році .Крім того, станом
на 2013 рік 40% молодих випускників вишів працювали на посадах нижчого рівня, для яких у вищій освіті немає
потреби, в порівнянні з 29% серед працівників зрілого та старшого віку. Серйозний дисбаланс навичок справляє
значний вплив на рівень задоволеності працівників, оскільки 40% роботодавців повідомили про наявність у
працівників суттєвих прогаВикладання та навчання у вищих навчальних закладах досі залишається орієнтованим на
здобуття знань, зміст яких часто буває застарілим і не коригується відповідно до потреб сучасних студентів
або з урахуванням нових тенденцій, досліджень або технологій. Попри те, що обсяг систематизованої інформації
про якість навчання у сфері вищої освіти є невеликим, згідно з загальною думкою програми навчання та
педагогічні методи викладання потребують модернізації з урахуванням результатів еволюції потреб суспільства
та економіки. В Україні, зокрема, не вистачає прикладних ділових, фінансових та управлінських навичок, але
дуже небагато вишів активно просувають навчальні програми у сфері підприємництва9 . У глобальному
масштабі у сфері вищої освіти сформувалась тенденція до запровадження багатодисциплінарних програм,
заснованих на емпіричному навчанні та проектних підходах до розв'язання складних завдань. Україні варто
було б активніше підтримувати тематичне викладання, підприємництво та орієнтовані на студентів підходи
до навчання, а також залучати роботодавців до перегляду програм навчання для поліпшення
працевлаштовуваності студентів. Корупція, включаючи масову зневагу до стандартів академічної
доброчесності та терпимість до порушень в академічній сфері, теж сприяє падінню якості освіти та
авторитету дипломів. Попри те, що після запровадження у 2008 році зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО)
можливості корупції при вступі до вишів звузились, нікуди не поділись інші проблеми: академічна
недобросовісність та систематичне порушення засад академічної доброчесності, зокрема списування під час
іспитів і плагіат. Такі випадки є звичайними та не сприймаються як порушення. За різними оцінками
щонайменше 25–30% студентів мають безпосередній досвід академічних порушень або хабарництва, а тих, хто
бачив такі випадки та знає про них, ще більше. Оскільки вища освіта відіграє основоположну роль у
розвитку державного та приватного секторів та є основною рушійною силою соціальної мобільності, цей
виклик залишається великою проблемою для системи вищої освіти.