Історичні пісні є складовою частиною українського героїчного епосу. У них відображено важливі події історії, змальовано відомих історичних осіб. Основний зміст пісень – боротьба українського народу проти іноземного поневолення за соціальне та національне визволення. Історичні пісні виражають народне розуміння історії, дають оцінку подіям і діяльності відомих діячів.
Хронологічно першими творами є пісні про турецько-татарські набіги, про полонення мирного населення та його страждання в неволі. У піснях народ оспівав оборонців вітчизни,
їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше вмерти, аніж підкоритися їм. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який, навіть зазнаючи тяжких мук, знаходить спосіб поквитатися з ворогом:
Ой як стрілив – царя вцілив, А царицю – в потилицю, Його доньку – в головоньку. “Ото ж тобі, царю, За Байдину кару!” Картина розправи вже приреченого на смерть Байди зі своїми ворогами приводить до висновку: доки серце б’ється в грудях, треба шукати і знаходити засоби боротьби з ворогом. У пісні стверджується думка, що ніколи не поневолити народ, який обстоює свою волю і незалежність.
Розквіту
історичні пісні досягли в період народно-визвольної війни 1648-1654 років. У них оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального і національного гноблення, проти польської шляхти та українського панства. У піснях цього періоду засобами символіки передається сила народу: образ повені в пісні “Розлилися круті бережечки”, образ хмелю в пісні “Чи не той то хміль”.
Поетичний образ хмелю уособлював наростання народної боротьби проти гнобителів, підкреслював, що запорукою сили Богдана Хмельницького є його тісний зв’язок з народними масами. Народ підтримував Богдана і в піснях прославляв його перемоги. У пісні “Ой Богдане, батьку Хмелю” підкреслено мужні риси характеру народного героя, його талант полководця, силу й відвагу:
Знає Корсунь і Пилява, Знають Жовті Води, Як водив своє козацтво Богдан у походи. 1768 року на Правобережній Україні розгорнулося антикріпосницьке повстання – Коліївщина. Про цю подію складено багато пісень, зокрема про народних ватажків – Максима Залізняка, Івана Гонту.
З найдавніших часів до нас дійшли пісні, які донесли думи й почуття, болі й сподівання людей-трудівників. Пісня – це душа народу, його нев’януча краса.
Answers & Comments
Verified answer
Відповідь:
Історичні пісні є складовою частиною українського героїчного епосу. У них відображено важливі події історії, змальовано відомих історичних осіб. Основний зміст пісень – боротьба українського народу проти іноземного поневолення за соціальне та національне визволення. Історичні пісні виражають народне розуміння історії, дають оцінку подіям і діяльності відомих діячів.
Хронологічно першими творами є пісні про турецько-татарські набіги, про полонення мирного населення та його страждання в неволі. У піснях народ оспівав оборонців вітчизни,
їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше вмерти, аніж підкоритися їм. Таким мужнім патріотом виступає козак Байда, який, навіть зазнаючи тяжких мук, знаходить спосіб поквитатися з ворогом:
Ой як стрілив – царя вцілив, А царицю – в потилицю, Його доньку – в головоньку. “Ото ж тобі, царю, За Байдину кару!” Картина розправи вже приреченого на смерть Байди зі своїми ворогами приводить до висновку: доки серце б’ється в грудях, треба шукати і знаходити засоби боротьби з ворогом. У пісні стверджується думка, що ніколи не поневолити народ, який обстоює свою волю і незалежність.
Розквіту
історичні пісні досягли в період народно-визвольної війни 1648-1654 років. У них оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального і національного гноблення, проти польської шляхти та українського панства. У піснях цього періоду засобами символіки передається сила народу: образ повені в пісні “Розлилися круті бережечки”, образ хмелю в пісні “Чи не той то хміль”.
Поетичний образ хмелю уособлював наростання народної боротьби проти гнобителів, підкреслював, що запорукою сили Богдана Хмельницького є його тісний зв’язок з народними масами. Народ підтримував Богдана і в піснях прославляв його перемоги. У пісні “Ой Богдане, батьку Хмелю” підкреслено мужні риси характеру народного героя, його талант полководця, силу й відвагу:
Знає Корсунь і Пилява, Знають Жовті Води, Як водив своє козацтво Богдан у походи. 1768 року на Правобережній Україні розгорнулося антикріпосницьке повстання – Коліївщина. Про цю подію складено багато пісень, зокрема про народних ватажків – Максима Залізняка, Івана Гонту.
З найдавніших часів до нас дійшли пісні, які донесли думи й почуття, болі й сподівання людей-трудівників. Пісня – це душа народу, його нев’януча краса.
Пояснення: .