написати невелике повідомлення «А.Міцкевич в Україні»
Answers & Comments
salaevalera13
Історія трьох слов’янських народів-сусідів переобтяжена обопільними скаргами, образами, навіть злочинами. Кажу так, щоб не збитися на різдвяну казочку у дусі Діккенса.
Зустріч польського поета і країни, де поляки панували аж до війн славного Богдана, була невідворотною. Гість не мав змоги не приїхати, а господарі не мали можливості відмовити візитеру.
22 жовтня 1824 року поліцейський приніс Міцкевичу урядове розпорядження про виїзд до Петербурга. Так закінчилося слідство про участь поета у підпільному
революційному гуртку “філоматів”. У столиці імперії йому з товаришами було призначено стати викладачами Рішельєвського ліцею в Одесі. Трохи забарившися з від’їздом, щоб потрапити до Києва під час “Контрактів” (був такий міжнародний ярмарок), де могли б зустрітися з польськими і російськими революціонерами. З собою вони везли лист К. Рилєєва до одного з одеситів: “Полюби Міцкевича і друзів його Малевського і Єжовського, добрі й славні хлопці… за почуттями і думками вони вже друзі, а Міцкевич до того ж і поет – улюбленець нації своєї”.
Ришельєвський ліцей відмовився від таких учителів, почалася звичайна бюрократична тяганина, отже й поет пробув на півдні мало не рік. Тут був створений цикл ліричних віршів про любов і про “великий світ”, який перетворив святе почуття на предмет розрахунків. У Одесі також була розпочата поема “Конрад Валенрод”. Там уривки з неї Міцкевич читав своїм польським друзям. А два місяці перебування в Криму дали початок “Кримським сонетам”, де головна героїня – туга за Батьківщиною, а головний герой – патріот-вигнанець. На початку циклу поставлений сонет “Аккерманські степи”. Відчай, туга, глибока скорбота – ось такі почуття передані у 14 рядках класичної форми. Така форма може поневолити поета, якщо його думка і почуття дрібні і невиразні.
Але “Кримські сонети” написані майстром, який підкорив собі форму. Пушкін у відомому “Сонеті” ставив Міцкевича поряд із Данте, Петраркою, Шекспіром, Камоенсом, Вордсвортом. Тобто рівень геніальності був якщо не однаковий, то близький…
Проте відчай поета немає нічого спільного з безнадією. Штиль… Проте він обов’язково зміниться ревучим вітром і хижими хвилями, які кидаються на берег.
Зорі здаються вигнанцю проводирями до рідних країв, де лісові хащі і болота не гірші від кримських краєвидів.
Проте рипуча державна машина крутила свої колеса і коліщата, і нарешті польських вигнанців наказано було відправити до центральних губерній імперії, де вони самі повинні були знайти собі місце служби. Для Міцкевича було зарезервоване місце у канцелярії московського генерал-губернатора.
Із Україною прийшлося попрощатися, залишивши згадку про ляха, який не мав наміру стати паном над українським людом. Про слід України в творчості поета не дадуть забути його вірші і поеми.
Answers & Comments
Зустріч польського поета і країни, де поляки панували аж до війн славного Богдана, була невідворотною. Гість не мав змоги не приїхати, а господарі не мали можливості відмовити візитеру.
22 жовтня 1824 року поліцейський приніс Міцкевичу урядове розпорядження про виїзд до Петербурга. Так закінчилося слідство про участь поета у підпільному
революційному гуртку “філоматів”. У столиці імперії йому з товаришами було призначено стати викладачами Рішельєвського ліцею в Одесі.
Трохи забарившися з від’їздом, щоб потрапити до Києва під час “Контрактів” (був такий міжнародний ярмарок), де могли б зустрітися з польськими і російськими революціонерами. З собою вони везли лист К. Рилєєва до одного з одеситів: “Полюби Міцкевича і друзів його Малевського і Єжовського, добрі й славні хлопці… за почуттями і думками вони вже друзі, а Міцкевич до того ж і поет – улюбленець нації своєї”.
Ришельєвський ліцей відмовився від таких учителів,
почалася звичайна бюрократична тяганина, отже й поет пробув на півдні мало не рік. Тут був створений цикл ліричних віршів про любов і про “великий світ”, який перетворив святе почуття на предмет розрахунків. У Одесі також була розпочата поема “Конрад Валенрод”. Там уривки з неї Міцкевич читав своїм польським друзям.
А два місяці перебування в Криму дали початок “Кримським сонетам”, де головна героїня – туга за Батьківщиною, а головний герой – патріот-вигнанець. На початку циклу поставлений сонет “Аккерманські степи”. Відчай, туга, глибока скорбота – ось такі почуття передані у 14 рядках класичної форми. Така форма може поневолити поета, якщо його думка і почуття дрібні і невиразні.
Але “Кримські сонети” написані майстром, який підкорив собі форму. Пушкін у відомому “Сонеті” ставив Міцкевича поряд із Данте, Петраркою, Шекспіром, Камоенсом, Вордсвортом. Тобто рівень геніальності був якщо не однаковий, то близький…
Проте відчай поета немає нічого спільного з безнадією. Штиль… Проте він обов’язково зміниться ревучим вітром і хижими хвилями, які кидаються на берег.
Зорі здаються вигнанцю проводирями до рідних країв, де лісові хащі і болота не гірші від кримських краєвидів.
Проте рипуча державна машина крутила свої колеса і коліщата, і нарешті польських вигнанців наказано було відправити до центральних губерній імперії, де вони самі повинні були знайти собі місце служби. Для Міцкевича було зарезервоване місце у канцелярії московського генерал-губернатора.
Із Україною прийшлося попрощатися, залишивши згадку про ляха, який не мав наміру стати паном над українським людом. Про слід України в творчості поета не дадуть забути його вірші і поеми.