Це правда про Шевченка?

Шевченко розумів російську мову і писав нею не лише листи, а й прозові твори. Він вивчав російську мову з дитинства, коли служив козачком у російського пана. Потім він жив і навчався в Санкт-Петербурзі, де спілкувався з російськими письменниками і художниками. Він читав і перекладав російську літературу, зокрема Пушкіна, Гоголя, Лєрмонтова. Він також цікавився російською історією і культурою.

Шевченко не заперечував своєї належності до російського літературного процесу. Він вважав себе частиною загальнослов’янського народу, який об’єднував росіян, українців, білорусів та інші національності. Він виступав проти поділу і ворожнечі між братами. Він писав: «Я люблю українську мову, але не тому, що вона українська, а тому, що вона гарна, багата; я люблю російську мову по той же причині».

Однак Шевченко також любив і цінував свою рідну українську мову, яка була заборонена і переслідувана царським урядом. Він вважав її символом національної ідентичності і духовності українського народу. Він писав на українській мові свої знамениті вірші, які стали голосом української поезії. Він відновлював і збагачував українську мову, вводячи в неї нові слова, образи і форми. Він робив українську мову гарною і сильною, здатною висловлювати всі почуття і думки людини.

Таким чином, Шевченко був двомовним письменником, який володів і використовував як російську, так і українську мови. Він не бачив в цьому суперечностей або конфлiкту. Вiн бачив в цьому багатство i рiзноманiття слов’янської культури.