Війна це страшно, війна це біль, війна це велике горе для всіх! Звісно вона не обійшла і мою родину. Пам'ятаю все з першої хвилини, хоча вже більше року вона іде.Сльози мами і молодшого брата, свій страх в очах теж пам'ятаю. Як сиділи в тамбурі, тому що дім трусило. Як на ніч ходили до нашої школи у підвал. Пам'ятаю як мама одним днем сказала треба їхати з міста в іншу країну.Яка була довга і тяжка дорога... Було тяжко жити и навчатися в на чужині але ми це витримали і зараз ми дома. Я сподіваюсь що скоро ввімкнувши телевізор ми всі почуємо, війна закінчилась! Це буде самий мабуть щасливий день у моєму житті.

 P.S привет от Роберта Милана)