Аграрні трансформації в країнах Центрально-Східної Європи мають як спільні риси, так і національні особливості. Вивчення досвіду ринкових реформ в аграрному секторі цих країн має важливе значення для виявлення тенденцій та закономірностей трансформацій аграрних відносин, адже дозволить розробити виважену стратегію та тактику подальших ринкових реформ в аграрному секторі України та повніше врахувати при цьому негативні чинники, які мали місце в умовах трансформаційних процесів у сільському господарстві країн з перехідною економікою. Предмет дослідження – закономірності та суперечності формування нової системи економічних відносин в аграрному секторі країн з перехідною економікою в результаті його ринкової трансформації. Для з’ясування і розкриття даного питання були застосовані діалектичний та системний підходи, історичний метод, методи аналізу і синтезу, узагальнення та інші. Мета статті – з’ясувати специфіку та закономірності трансформації аграрних відносин в країнах Центрально-Східної Європи, визначити суперечності проведених трансформацій. Проведення аграрних реформ у країнах з перехідною економікою Центрально-Східної Європи можна умовно поділити на три періоди: на першому етапі – стратегічним завданням була структурна реформа аграрного сектора, в основі якої лежала приватизація землі; на другому етапі відбулася радикальна зміна напрямку внутрішньої аграрної політики в напрямку політики підтримки цін і ринків, експортних і імпортних обмежень; на третьому етапі відбувалася (а в деяких країнах вже відбулася) підготовка до вступу в ЄС. Ціллю аграрних реформ в країнах Центрально-Східної Європи було перетворення аграрного сектору їх національних економік на ринково орієнтований сектор економіки. Для досягнення цієї цілі були поставлені такі завдання: приватизація землі і реорганізація колишніх сільськогосподарських підприємств, структурна перебудова аграрного сектору; лібералізація ринків, проведення приватизації у суміжних галузях агропромислового комплексу, формування ринкової інфраструктури; формування нової державної агропродовольчої політики. Зміст та результати проведених реформ великою мірою, особливо на першому етапі, визначалися стартовими умовами, які різнилися в окремих країнах Центрально-Східної Європи. Спільними результатами аграрних трансформацій майже в усіх країнах стали: утвердження багатоукладності форм власності і форм господарювання на селі; запровадження ринку землі, контрольованого державою; зменшення частки сільського господарства у виробництві валового внутрішнього продукту в національних економіках та зменшення частки зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції тощо. Аналіз змісту і результатів проведених аграрних реформ в країн Центрально-Східної Європи дозволяє зробити наступні висновки щодо закономірностей трансформації аграрних відносин: у тих країнах, де відбувалася реституція, спостерігалося затягування земельної реформи та уповільнення структурної реформи; більш вигідні стартові позиції для проведення приватизації землі і структурної реформи аграрного сектора мали країни, де приватизація в інших галузях відбулася до проведення аграрної реформи, а аграрні перетворення почалися вже за умови макроекономічної стабілізації; загальною закономірністю для країн для всіх країн було більш повільне реформування державних підприємств порівняно з колективними; успіх реформування значною мірою визначався ступенем визнання необхідності і суті реформ сільським населенням; після проведення структурної реформи у аграрних секторах цих країн склалася бімодельна структура господарювання з різною часткою дрібних та крупних господарств; у результаті аграрних трансформацій у більшості країн зменшилась як частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті країн, так і частка зайнятих у галузі; ефективність процесів реформування значною мірою залежить від інституційних трансформацій в економіці і суспільстві; успіх аграрної реформи залежить від послідовності, комплексності та системності реформаційних заходів та загальної макроекономічної ситуації в країні тощо.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
Аграрні трансформації в країнах Центрально-Східної Європи мають як спільні риси, так і національні особливості. Вивчення досвіду ринкових реформ в аграрному секторі цих країн має важливе значення для виявлення тенденцій та закономірностей трансформацій аграрних відносин, адже дозволить розробити виважену стратегію та тактику подальших ринкових реформ в аграрному секторі України та повніше врахувати при цьому негативні чинники, які мали місце в умовах трансформаційних процесів у сільському господарстві країн з перехідною економікою. Предмет дослідження – закономірності та суперечності формування нової системи економічних відносин в аграрному секторі країн з перехідною економікою в результаті його ринкової трансформації. Для з’ясування і розкриття даного питання були застосовані діалектичний та системний підходи, історичний метод, методи аналізу і синтезу, узагальнення та інші. Мета статті – з’ясувати специфіку та закономірності трансформації аграрних відносин в країнах Центрально-Східної Європи, визначити суперечності проведених трансформацій. Проведення аграрних реформ у країнах з перехідною економікою Центрально-Східної Європи можна умовно поділити на три періоди: на першому етапі – стратегічним завданням була структурна реформа аграрного сектора, в основі якої лежала приватизація землі; на другому етапі відбулася радикальна зміна напрямку внутрішньої аграрної політики в напрямку політики підтримки цін і ринків, експортних і імпортних обмежень; на третьому етапі відбувалася (а в деяких країнах вже відбулася) підготовка до вступу в ЄС. Ціллю аграрних реформ в країнах Центрально-Східної Європи було перетворення аграрного сектору їх національних економік на ринково орієнтований сектор економіки. Для досягнення цієї цілі були поставлені такі завдання: приватизація землі і реорганізація колишніх сільськогосподарських підприємств, структурна перебудова аграрного сектору; лібералізація ринків, проведення приватизації у суміжних галузях агропромислового комплексу, формування ринкової інфраструктури; формування нової державної агропродовольчої політики. Зміст та результати проведених реформ великою мірою, особливо на першому етапі, визначалися стартовими умовами, які різнилися в окремих країнах Центрально-Східної Європи. Спільними результатами аграрних трансформацій майже в усіх країнах стали: утвердження багатоукладності форм власності і форм господарювання на селі; запровадження ринку землі, контрольованого державою; зменшення частки сільського господарства у виробництві валового внутрішнього продукту в національних економіках та зменшення частки зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції тощо. Аналіз змісту і результатів проведених аграрних реформ в країн Центрально-Східної Європи дозволяє зробити наступні висновки щодо закономірностей трансформації аграрних відносин: у тих країнах, де відбувалася реституція, спостерігалося затягування земельної реформи та уповільнення структурної реформи; більш вигідні стартові позиції для проведення приватизації землі і структурної реформи аграрного сектора мали країни, де приватизація в інших галузях відбулася до проведення аграрної реформи, а аграрні перетворення почалися вже за умови макроекономічної стабілізації; загальною закономірністю для країн для всіх країн було більш повільне реформування державних підприємств порівняно з колективними; успіх реформування значною мірою визначався ступенем визнання необхідності і суті реформ сільським населенням; після проведення структурної реформи у аграрних секторах цих країн склалася бімодельна структура господарювання з різною часткою дрібних та крупних господарств; у результаті аграрних трансформацій у більшості країн зменшилась як частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті країн, так і частка зайнятих у галузі; ефективність процесів реформування значною мірою залежить від інституційних трансформацій в економіці і суспільстві; успіх аграрної реформи залежить від послідовності, комплексності та системності реформаційних заходів та загальної макроекономічної ситуації в країні тощо.