Колись у містечку жила сім'я, яка любила книги. Батько розповів дітям про книгу, що перенесла його до іншого світу. Діти в захваті слухали і уявляли себе на місці героя. Але одна дівчинка не розуміла цю пристрасть. Батько пояснив, що книги дають можливість побачити світ очима інших людей і розширюють наші горизонти. Це надихнуло дівчинку на новий погляд. Вона розпочала подорож у світ літератури, де кожна сторінка - нова пригода, а герої - справжні друзі. Книги вчать бачити світ з іншої перспективи та розвивають уяву і емпатію.
3 votes Thanks 2
gritsajigor833
зможеш будь ласка скоротити трішки тоді і поставлю
Коли я стояв на березі озера в ранковому світанку, спокій води вражав мене своєю незрівнянною гармонією. Сонце повільно піднімалося на небі, фарбуючи його відтінками рожевого та помаранчевого. Крізь легку росу на травах пробивалося перше проміння, як ніжні дотики богині ранку. Той момент здавався вічним, і я подумав про те, наскільки невимовно прекрасний світ природи. В ці хвилини, здається, час стоїть на мить, і тільки природа знає, як дарувати нам такі миті спокою та розмірковувань. І я питав себе, чому ми так часто забуваємо про цю красу, заради біготні в повсякденному житті? Можливо, важливо від часу до часу припинити і просто дивитися навколо, насолоджуючись тим, що нам подаровано.
Answers & Comments
Verified answer
Ответ:
дайте будь ласка значок найкращої відповіді
Колись у містечку жила сім'я, яка любила книги. Батько розповів дітям про книгу, що перенесла його до іншого світу. Діти в захваті слухали і уявляли себе на місці героя. Але одна дівчинка не розуміла цю пристрасть. Батько пояснив, що книги дають можливість побачити світ очима інших людей і розширюють наші горизонти. Це надихнуло дівчинку на новий погляд. Вона розпочала подорож у світ літератури, де кожна сторінка - нова пригода, а герої - справжні друзі. Книги вчать бачити світ з іншої перспективи та розвивають уяву і емпатію.
Ответ:
Коли я стояв на березі озера в ранковому світанку, спокій води вражав мене своєю незрівнянною гармонією. Сонце повільно піднімалося на небі, фарбуючи його відтінками рожевого та помаранчевого. Крізь легку росу на травах пробивалося перше проміння, як ніжні дотики богині ранку. Той момент здавався вічним, і я подумав про те, наскільки невимовно прекрасний світ природи. В ці хвилини, здається, час стоїть на мить, і тільки природа знає, як дарувати нам такі миті спокою та розмірковувань. І я питав себе, чому ми так часто забуваємо про цю красу, заради біготні в повсякденному житті? Можливо, важливо від часу до часу припинити і просто дивитися навколо, насолоджуючись тим, що нам подаровано.
Объяснение: