Великою кількістю сюжетів позначений осінній цикл календарно-обрядової поезії, до якого належать жниварські пісні. Майже всі роботи на землі супроводжувалися піснями, бо так легше працювалося, до того ж, праця хлібороба приносила людям особливе задоволення. Жнива були найвідповідальнішою по-рою в житті хліборобів, оскільки достаток у домі залежав від багатого та вчас-но зібраного врожаю. У перший день жнив трударі приходили на поле до сходу сонця у святковому вбранні, а жатву мала розпочинати найкраща жниця. У цей день співали зажинкові пісні. Наступні дні прикрашав спів жнивних пісень, а після того, як увесь урожай було зібрано співали пісні обжинкові. Основний зміст усіх пісень осіннього циклу був таким: удячність родючій ниві, нарікання на тяжку працю, радість за великий урожай. Наприкінці на полі обов'язково залишали кілька колосків, які називали «бородою» («Спасовою бородою» — після прийняття християнства). Ці колоски підв'язували червоною стрічкою, прикрашали квітами, витрушували на землю зерно для добро-го врожаю й залишали на полі до початку оранки. Із останнього обжинкового снопа плели вінок, якого з піснями несли додому. Його називали Дідухом.
Answers & Comments
Ответ:
Великою кількістю сюжетів позначений осінній цикл календарно-обрядової поезії, до якого належать жниварські пісні. Майже всі роботи на землі супроводжувалися піснями, бо так легше працювалося, до того ж, праця хлібороба приносила людям особливе задоволення. Жнива були найвідповідальнішою по-рою в житті хліборобів, оскільки достаток у домі залежав від багатого та вчас-но зібраного врожаю. У перший день жнив трударі приходили на поле до сходу сонця у святковому вбранні, а жатву мала розпочинати найкраща жниця. У цей день співали зажинкові пісні. Наступні дні прикрашав спів жнивних пісень, а після того, як увесь урожай було зібрано співали пісні обжинкові. Основний зміст усіх пісень осіннього циклу був таким: удячність родючій ниві, нарікання на тяжку працю, радість за великий урожай. Наприкінці на полі обов'язково залишали кілька колосків, які називали «бородою» («Спасовою бородою» — після прийняття християнства). Ці колоски підв'язували червоною стрічкою, прикрашали квітами, витрушували на землю зерно для добро-го врожаю й залишали на полі до початку оранки. Із останнього обжинкового снопа плели вінок, якого з піснями несли додому. Його називали Дідухом.