Усвідомлюючи, що боротьба проти тиранічної влади є одним з природнихправ людства і, передчуваючи, що наступне століття для Європи станеепохою соціальних революцій і національно-визвольних повстань, багатоєвропейських поетів зверталися до образу титана Прометея. Який, недивлячись на заборону Зевса, приніс людям іскру божественного вогню, защо на тисячоліття був прикутий до скелі в Кавказьких горах. Конфлікт міжЗевсом і Прометеєм розглядався письменниками, серед яких були Есхіл,Вольтер, Й. В. Гете та ін., Не тільки як уособлення самопожертви зарадилюдства, а як протистояння титану (непересічної особистості) і тирана.

Вірш “Прометей” написаний Байроном в останній період його творчості. Уньому потужно звучить тема безкомпромісного опору гнобленню, що вразилачитачів ще в “східних поемах”. Прометеївська безстрашна боротьба засвободу пригноблених стала однією з ключових тем творчості Байронаостанніх років його життя (коли він сам боровся за незалежність Італіїта Греції).

Вірш написаний у формі звернення до титану, який прийняв муки зарадилюдей, але не підкорився верховному божеству. Що ж отримав він за своємилосердя?

Лише скелю, орла і кайдани,
Німе страждання і вічне вигнання,
Нестерпний біль розкльованих ран,
Які дух зверхника усмиряють …

Однак ніщо не зломило волю Прометея, навіть неймовірні муки не змогли його перемогти:

Ти вибрав боротьбу, Титан,
У поєдинку волі і страждань,
Прийняв ти муки без вагань …

Чим все ж завинив Прометей перед олімпійцями? Не тільки тим, щозменшив страждання людей. Найголовніший “небесний гріх” титану полягає втому, що він “Світлому розумі і свідомості. На боротьбу озброїв їх”Його вчинок став прикладом для людей:

Твій гордий дух і непокора,
Що їх і небо не поборе,
Для смертних прикладом став.
Ти людству освітив дороги,
Ти- символ віри і тепла.

Згадаймо троянський цикл еллінських міфів. Прометей знав те, чого невідав сам Зевс: ім’я жінки, від якої у володаря Олімпу може народитисядитя, здатне у батька відібрати владу. Цією таємниці, не звертаючи увагина всі вмовляння і погрози несправедливого до людей Зевса, титан небажав йому відкривати. Тому жорстокий вирок (прикувати Прометея доКавказької скелі і щодня надсилати до нього орла, – який завдававнестерпного болю герою, розкльовував рани на його тілі) не тількинесправедливий, а ще й певною мірою лицемірний: адже титан був покаранийнібито за те, що він вкрав на Олімпі вогонь для смертних. Однак з цьогонерівного протистояння, коли сила на боці всевладного Зевса, Прометей,врешті-решт, виходить переможцем:

Змогла домогтися лише проклять
Лють громовержцу від тебе,
І що йому готує небо,
Ти, віщий, – не хотів сказати,
Хоч погляд твій сказав немало.

Мужність, непокірність і перемога Прометея надихають людей. Адже часвід часу народи стоять перед вибором: піднятися на боротьбу зарадипевних ідеалів чи скоритися долі. Байрон у вірші дає на це питання чіткуй однозначну відповідь, тому фінал тут звучить як вогняний гімнборотьби, яка і є сеансом людського життя.