Скотарство становило основну галузь господарства кочових скіфів. Худоба була водночас засобом виробництва, знаряддям праці й продуктом праці та обміну. Головна турбота кочовиків полягала в організації пастушого господарства, збільшенні й збереженні поголів'я.

Найбільше уваги в Степу приділялося конярству. До складу стада входили також велика рогата худоба, вівці, невелика кількість кіз. Свиней, як тварин, не пристосованих до умов кочового господарства, скіфи (як і інші кочові народи) не розводили. Велика рогата худоба була низькоросла, комола або короткорога. Скіфські коні також були невеликими, але відзначалися жвавістю і витривалістю. «Їх спочатку важко розігнати, — пише Арріан (II ст. н. е.), — так що можна поставитися до них з повним презирством, якщо побачиш, як їх порівнюють з конем фессалійським, сіцілійським чи пелопонесським, зате вони витримують які завгодно труднощі; і тоді можна побачити, як той прудкий, рослий і гарячий кінь вибивається з сил, а ця малоросла і шолудива коняка спочатку обганяє його, а потім і залишає далеко позад себе».