Мати, Ганна Іванівна, невтомна трудівниця, перша виховала в  Михайлика любов до навколишньої природи. Вона навчала маленького хлопчика милуватися вранішніми росами й легеньким ранковим  туманом. Родина Михайлика живе в нестатках. Батьки люблять своє  господарство, землю, привчають малого хлопчика до праці. За неписаними законами в селі діти рано починали трудову діяльність і з дитинства привчалися приносити користь родині. Стосунки між чоловіком і дружиною теж належали до вироблених  віками традицій. Вихованням дітей у сім’ї займалася мати, тому й  навчила Михайлика любові до землі-годувальниці. "Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може  гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею,  довіряючи свої радощі, болі"

Михайлик жадібно прислухається до старших, переймає  народну мудрість, старанно й гарно вчиться.