Як почули добрі люди, Та й сказали тихо: “Тікай, тікай, Бондарівно, Буде тобі лихо!”

Балада «Бондарівна» виникла в середині XVIII ст., відобразивши один із типових життєвих випадків доби свавільного панування поль­ської шляхти на Правобережній Україні. Це історична балада. Про її над­звичайну популярність свідчить той факт, що вона відома в ста сімдеся­ти п’яти варіантах. У чому ж секрет її популярності? Автор-народ поєд­нав у цьому творі гострий драматизм баладного сюжету соціального за­барвлення із глибокою симпатією до сміливої і гордої героїні Бондарів­ни. Образів-персонажів у баладі небагато: Бондарівна, пан Каньовський, старий Бондар, селяни — «добрі люди», жовніри. Головним є образ Бон­дарівни — молодої вродливої українки. У вирішальній ситуації дівчина виявляє себе як горда, вольова натура, здатна на самопожертву, але не­похитна. Привабливість особи Бондарівни й високий трагізм балади ґрунтується саме на ідеальній цнотливості української дівчини, що ви­стояла перед пропозиціями й погрозами розбещеного пана Каньовського. Епізодична постать батька дівчини, старого Бондаря, уособлює в собі не лише батьківський біль за втраченою дочкою, а й виражає народне став­лення до події та її учасників.