Тёма68rus
Гриць Бобренко - один із головних образів роману Ліни Костенко "Маруся Чурай". Це дуже гарний на вроду козак, сміливий і безстрашний у бою,але в побуті він слабовольний і безхарактерний. Він добре знає, як воювати з ворогом, проте зі своєю матір"ю, яка також все життя воює то за межу, то за курку, він воювати не вміє. І так сталося, що серце щирої патріотки,гордої і безкомпромісної Чураївни належить саме йому.Марусю щиро кохає відважний Іван Іскра, проте серцю не накажеш. Саме безвольність характеру Гриця призводить до трагедії. Маруся, взнавши про зраду коханого, готує собі отруту. Вона вважає, що жити тепер немає сенсу, хоча й самогубство - дуже важкий гріх. Дівчина не так жалкує, що Гриць зрадив, як те, що вона раніше не розледіла їх "нерівню душ", бо це далеко гірше, ніж нерівня майна. Під натиском матері хлопець зраджує своє велике кохання, навіть спочатку не задумуючись, що він втрачає. Сміливий і безкомпромісний у бою, тут він спокусився на багатство Вишняківни, замінивши почуття на гроші. Саме це найбільше ятрить душу Марусі: Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі. Коли Грицько, зрозумівши нарешті, що накоїв, приходить з каяттям до Марусі, та не може ні зрозуміти, ні виправдати такого вчинку- як можна йти на компроміс з совістю? Вона з гіркотою говорить коханому, що зя зрада буде стояти між ними цілий вік, " А з чого ж, Грицю, пісню я складу?" Для неї кохання таке ж велике і священне почуття, як складання пісень. Гриць гине, випадково випивши отруту, яку Маруся приготовила для себе. Гине безславною смертю, що козаки на похоронах і не знають, як йому честь віддати. Якби ж загинув у бою, а то не розібрався із жінками... Жаль, що роздвоєність душі і пристосуванство Гриця вбили в ньому паростки тих великих почуттів, що їх змалечку зростили Чураї. Образ Грицька Бобренка дуже подібний до образу Лукаша з "Лісової пісні" Лесі Українки. З одною тільки різницею,що там Лукаш зумів у серці Мавки народити те,"що не вмирає", а тут Гриць вбив, розірвав, потоптав Марусині почуття.
Answers & Comments
Під натиском матері хлопець зраджує своє велике кохання, навіть спочатку не задумуючись, що він втрачає. Сміливий і безкомпромісний у бою, тут він спокусився на багатство Вишняківни, замінивши почуття на гроші. Саме це найбільше ятрить душу Марусі:
Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
Коли Грицько, зрозумівши нарешті, що накоїв, приходить з каяттям до Марусі, та не може ні зрозуміти, ні виправдати такого вчинку- як можна йти на компроміс з совістю? Вона з гіркотою говорить коханому, що зя зрада буде стояти між ними цілий вік, " А з чого ж, Грицю, пісню я складу?" Для неї кохання таке ж велике і священне почуття, як складання пісень.
Гриць гине, випадково випивши отруту, яку Маруся приготовила для себе. Гине безславною смертю, що козаки на похоронах і не знають, як йому честь віддати. Якби ж загинув у бою, а то не розібрався із жінками...
Жаль, що роздвоєність душі і пристосуванство Гриця вбили в ньому паростки тих великих почуттів, що їх змалечку зростили Чураї.
Образ Грицька Бобренка дуже подібний до образу Лукаша з "Лісової пісні" Лесі Українки. З одною тільки різницею,що там Лукаш зумів у серці Мавки народити те,"що не вмирає", а тут Гриць вбив, розірвав, потоптав Марусині почуття.