Хеееллпп

16. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А «Дивися, – каже Катруся до своєї подруги Наталочки, – це – я, а це – ти. Правда ж? І ти розповідаєш мені щось дуже-дуже цікаве!»
Б «Еге ж, нога людська не ступала, – загув громоподібним басом високий геолог, а потім вигукнув: Конандойлівський загублений світ, не інакше!»
В «Як же всі вони довідались, – думала дівчинка, – про цей пеньок край просіки? Яким лісовим гадючим телефоном змовились між собою?»
Г «У мене син – старий морський вовк, а я цього, уявіть собі, досі й не знав», – жартував Дорошук.
Д На високих, аж до стріхи, стеблах коливались жовті сузір’я, і коли з хатини виходив дід Маврикій, він казав Улянці: «Ріпа рясно цвіте, онуко. Не інакше, як на теплу зиму...»
​