Відповідь:Світ навколо нас постійно змінюється. Вік технологій, швидкостей диктує свої правила та ритм. Та істинні цінності, ніби проміння сонця, пробиваються через панцир холодного сьогодення. Адже саме добро, співчуття, милосердя, душевне тепло, допомога іншим — ось що по-справжньому перетворює все навколо. Поряд з нами безліч людей, таких неповторних і різних. Деякі з них стали заручниками складних життєвих обставин чи хвороб. І піклуючись про них, роблячи маленькі добрі справи, ми робимо світ кращим, світлішим. А кожна людина — це цілий світ, і потребує не тільки нашої участі на фізичному чи матеріальному рівні, а й душевної підтримки. Тому не слід забувати й про маленькі чудеса: добре слово, посмішку, підтримку, заохочення, радість від спілкування. Моя остання поїздка в школу інтернат відкрила по-новому важливість ласкавого слова для її вихованців. Звісно всім це потрібно, та зараз хочеться розповісти про чарівність маленьких душ, які мов квіти, поступово розкриваються від теплого ставлення. Починаєш усвідомлювати, що хвилюєшся не просто за всіх, а за кожного індивідуально.
Отже, черговий візит в дитячий будинок. Того дня волонтерів зібралося багато. Поїздка, як завжди, пройшла в приємному спілкуванні. Разом з іншою дівчинкою волонтером пішли на заняття до четвертокласників. Діток було шестеро. Завдання підготували незвичні, тож наші менші друзі активно приймали участь. Пропонувалися теми і діти мали їх розкрити, тобто назвати поняття, що входять та характеризують певне питання. За кожну правильну відповідь учні вибирали собі одну з невеликих різнокольорових геометричних фігур вирізаних з картону. Вже на цьому етапі діти радували нас, згадуючи маловживані терміни. Наші маленькі друзі шукали навколо підказки, називали різні варіанти, старалися думати, зв’язувати визначення. Вихованці захоплено розповідали, було видно, що їм цікаво відкривати щось нове. На жаль, не в усіх виходило швидко думати чи орієнтуватися, тому ми постійно їх підтримували, ставили навідні запитання. Знову переконувалися, наскільки важливо для діток, щоб в них вірили, по-справжньому вірили, що вони розумні й в них все вийде. Багато показують очі, і коли впевнено пояснюєш дитині, що вона здібна, талановита, бачиш, що погляд пом’якшується, смуток відступає. Всі вони хочуть бути потрібними, значимими. В наш час віра в свої сили вкрай необхідна, тому слід розвивати та закріплювати в них цю здатність. Просто треба бачити перед собою неповторну особистість і знаходити за що можна похвалити.
«Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками»
Answers & Comments
Відповідь:Світ навколо нас постійно змінюється. Вік технологій, швидкостей диктує свої правила та ритм. Та істинні цінності, ніби проміння сонця, пробиваються через панцир холодного сьогодення. Адже саме добро, співчуття, милосердя, душевне тепло, допомога іншим — ось що по-справжньому перетворює все навколо. Поряд з нами безліч людей, таких неповторних і різних. Деякі з них стали заручниками складних життєвих обставин чи хвороб. І піклуючись про них, роблячи маленькі добрі справи, ми робимо світ кращим, світлішим. А кожна людина — це цілий світ, і потребує не тільки нашої участі на фізичному чи матеріальному рівні, а й душевної підтримки. Тому не слід забувати й про маленькі чудеса: добре слово, посмішку, підтримку, заохочення, радість від спілкування. Моя остання поїздка в школу інтернат відкрила по-новому важливість ласкавого слова для її вихованців. Звісно всім це потрібно, та зараз хочеться розповісти про чарівність маленьких душ, які мов квіти, поступово розкриваються від теплого ставлення. Починаєш усвідомлювати, що хвилюєшся не просто за всіх, а за кожного індивідуально.
Отже, черговий візит в дитячий будинок. Того дня волонтерів зібралося багато. Поїздка, як завжди, пройшла в приємному спілкуванні. Разом з іншою дівчинкою волонтером пішли на заняття до четвертокласників. Діток було шестеро. Завдання підготували незвичні, тож наші менші друзі активно приймали участь. Пропонувалися теми і діти мали їх розкрити, тобто назвати поняття, що входять та характеризують певне питання. За кожну правильну відповідь учні вибирали собі одну з невеликих різнокольорових геометричних фігур вирізаних з картону. Вже на цьому етапі діти радували нас, згадуючи маловживані терміни. Наші маленькі друзі шукали навколо підказки, називали різні варіанти, старалися думати, зв’язувати визначення. Вихованці захоплено розповідали, було видно, що їм цікаво відкривати щось нове. На жаль, не в усіх виходило швидко думати чи орієнтуватися, тому ми постійно їх підтримували, ставили навідні запитання. Знову переконувалися, наскільки важливо для діток, щоб в них вірили, по-справжньому вірили, що вони розумні й в них все вийде. Багато показують очі, і коли впевнено пояснюєш дитині, що вона здібна, талановита, бачиш, що погляд пом’якшується, смуток відступає. Всі вони хочуть бути потрібними, значимими. В наш час віра в свої сили вкрай необхідна, тому слід розвивати та закріплювати в них цю здатність. Просто треба бачити перед собою неповторну особистість і знаходити за що можна похвалити.
«Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками»
Пояснення:не моє списала из сайта