Орієнтовно у 840 р. було засновано першу польську державу Пястів.
Пясти (Piasty), польська князівська і королівська династія. Легендарним засновником династії був селянин-колісник Пяст.
Перший історично достовірний князь династії Пястів - Мешко I (близько 960- 992). Його син Болеслав I Хоробрий прийняв королівський титул (1025).
До IX ст. на польських землях жили численні слов'янські племена, і хоча вони жили відособленими громадами, їх зближали вірування, звичаї, мова, методи обробки землі і характер ведення торгівлі. Усе це полегшило їх об'єднання під владою правителів держави полян.
Колискою полян вважаються землі в басейні ріки Варти, а їхнім центром – місто Гнезно.
Приблизно із середини ІХ ст. полянами правили потомствені князі з роду Пястів, які дали початок Пястівської династії, родоначальником якої вважається Пяст-орач.
У Малій Польщі існувала держава Вислян на чолі з легендарним королем Краком.
Першим історично достовірним князем полян був Мешко. У 966 р. у Гнезно відбулося водохрещення Мешко і його наближених.
Спадкоємцем Мешко став його старший син Болеслав, прозваний згодом Сміливим. У 1025 р. він був коронований на короля Польщі.
Подальший розвиток Польської держави
При Мешко II, обраним Болеславом Хоробрим приймачем, монархія зазнала кризи, але син Мешко Казимир відновив державу.
За заслуги в справі відновлення країни князя назвали Казимир Обновник. Болеслав Сміливий, спадкоємець Казимира Обновника, пішов по стопах свого великого прадіда Болеслава Сміливого і став проводити активну зовнішню політику.
За згодою папи Болеслав Сміливий коронувався королівською короною в 1076 р. і дістав згоду на відновлення Гнезненського архієпископства.
При приймачах Болеслава Сміливого йшла постійна боротьба Польщі з Німецькою імперією. Помітну роль тут зіграв князь Болеслав Кривоустий. Прагнучи уберегти своїх синів від братовбивчих воєн, які випали на його долю, цей князь незадовго до смерті в 1138 р. розділив державу на долі й установив принципи спадкування верховної влади.
При перших Пястах відбулося міцне об'єднання польських земель, хоча протікало воно не без труднощів, оскільки границі центральноєвропейських держав у той час тільки ще складалися. І тому яблуком розбрату часто ставали багато прикордонних територій: на Сілезію, приміром, пред'являла свої права Чехія; Червенські міста були предметом суперечки з Київською Руссю, Західне Помор'я – з імперією.
Однак основну боротьбу Польща вела за своє незалежне положення в Європі, і в цьому плані самою серйозною погрозою були спроби імперії нав'язати своє верховенство.
Першим Пястам вдалося відстояти незалежність держави; завдяки таким коронованим правителям, як Болеслав Хоробрий, затвердилася традиція Королівства Польського, пам'ять про яке в епоху феодальної роздробленості поєднувала народ.
При перших Пястах зародилася свідомість єдності, обумовленого спільністю походження, звичаїв мови і держави. Відбувався також поділ населення на соціальні групи, що було зв'язано з земельними даруваннями з боку верховного правителя.
Складалися, з одного боку, стани лицарів і великих феодалів (знаті), виникали великі церковні володіння; з іншого боку, відбувався процес поступового поневолювання селян, які потрапляли у все більшу залежність від землевласників.
Поряд з вільними общинниками і залежним селянством з'явилася категорія так званих приписних, тобто людей, які не могли кинути землю власника. Тому що були прикріплені до неї відповідними документами. Усе більше ставали майнові і правові розходження між різними категоріями селян, що згодом привело до глибокого розшарування польського села.
Зі смертю сина Казимира Лешека Білого, який намагався затвердити свою владу над іншими князями в Польщі закінчився період централізованого правління.
Період феодальної роздробленості
Двохсотлітній період феодальної роздробленості був часом великих змін. Обмеження правомочий короля привело до упадку патримоніальної монархії, а також до формування самостійних суспільних груп, тобто станів. Християнство, що, з одного боку, несло із собою загальні, універсальні цінності, з іншої, переймало споконвіку польські елементи. Сприяло збагаченню польської культури, будучи разом з тим її невід'ємною і важливою складовою частиною. Розвивалася національна самосвідомість, що усе тісніше поєднувала поляків.
Процвітала економіка – сільське господарство, ремесло і торгівля, а населення ставало усе заможніше. Життя в розчленованій на питомі князівства країні учила заповзятливості, організованості. Так зароджувалися основи самокерованого і самодіяльного суспільства.
Отже, незважаючи на політичну роздробленість, конфлікти між князями і територіальні втрати, це був "етап бурхливого розвитку Польщі, що проявились у всіх сферах людської діяльності".
Answers & Comments
Орієнтовно у 840 р. було засновано першу польську державу Пястів.
Пясти (Piasty), польська князівська і королівська династія. Легендарним засновником династії був селянин-колісник Пяст.
Перший історично достовірний князь династії Пястів - Мешко I (близько 960- 992). Його син Болеслав I Хоробрий прийняв королівський титул (1025).
До IX ст. на польських землях жили численні слов'янські племена, і хоча вони жили відособленими громадами, їх зближали вірування, звичаї, мова, методи обробки землі і характер ведення торгівлі. Усе це полегшило їх об'єднання під владою правителів держави полян.
Колискою полян вважаються землі в басейні ріки Варти, а їхнім центром – місто Гнезно.
Приблизно із середини ІХ ст. полянами правили потомствені князі з роду Пястів, які дали початок Пястівської династії, родоначальником якої вважається Пяст-орач.
У Малій Польщі існувала держава Вислян на чолі з легендарним королем Краком.
Першим історично достовірним князем полян був Мешко. У 966 р. у Гнезно відбулося водохрещення Мешко і його наближених.
Спадкоємцем Мешко став його старший син Болеслав, прозваний згодом Сміливим. У 1025 р. він був коронований на короля Польщі.
Подальший розвиток Польської держави
При Мешко II, обраним Болеславом Хоробрим приймачем, монархія зазнала кризи, але син Мешко Казимир відновив державу.
За заслуги в справі відновлення країни князя назвали Казимир Обновник. Болеслав Сміливий, спадкоємець Казимира Обновника, пішов по стопах свого великого прадіда Болеслава Сміливого і став проводити активну зовнішню політику.
За згодою папи Болеслав Сміливий коронувався королівською короною в 1076 р. і дістав згоду на відновлення Гнезненського архієпископства.
При приймачах Болеслава Сміливого йшла постійна боротьба Польщі з Німецькою імперією. Помітну роль тут зіграв князь Болеслав Кривоустий. Прагнучи уберегти своїх синів від братовбивчих воєн, які випали на його долю, цей князь незадовго до смерті в 1138 р. розділив державу на долі й установив принципи спадкування верховної влади.
При перших Пястах відбулося міцне об'єднання польських земель, хоча протікало воно не без труднощів, оскільки границі центральноєвропейських держав у той час тільки ще складалися. І тому яблуком розбрату часто ставали багато прикордонних територій: на Сілезію, приміром, пред'являла свої права Чехія; Червенські міста були предметом суперечки з Київською Руссю, Західне Помор'я – з імперією.
Однак основну боротьбу Польща вела за своє незалежне положення в Європі, і в цьому плані самою серйозною погрозою були спроби імперії нав'язати своє верховенство.
Першим Пястам вдалося відстояти незалежність держави; завдяки таким коронованим правителям, як Болеслав Хоробрий, затвердилася традиція Королівства Польського, пам'ять про яке в епоху феодальної роздробленості поєднувала народ.
При перших Пястах зародилася свідомість єдності, обумовленого спільністю походження, звичаїв мови і держави. Відбувався також поділ населення на соціальні групи, що було зв'язано з земельними даруваннями з боку верховного правителя.
Складалися, з одного боку, стани лицарів і великих феодалів (знаті), виникали великі церковні володіння; з іншого боку, відбувався процес поступового поневолювання селян, які потрапляли у все більшу залежність від землевласників.
Поряд з вільними общинниками і залежним селянством з'явилася категорія так званих приписних, тобто людей, які не могли кинути землю власника. Тому що були прикріплені до неї відповідними документами. Усе більше ставали майнові і правові розходження між різними категоріями селян, що згодом привело до глибокого розшарування польського села.
Зі смертю сина Казимира Лешека Білого, який намагався затвердити свою владу над іншими князями в Польщі закінчився період централізованого правління.
Період феодальної роздробленості
Двохсотлітній період феодальної роздробленості був часом великих змін. Обмеження правомочий короля привело до упадку патримоніальної монархії, а також до формування самостійних суспільних груп, тобто станів. Християнство, що, з одного боку, несло із собою загальні, універсальні цінності, з іншої, переймало споконвіку польські елементи. Сприяло збагаченню польської культури, будучи разом з тим її невід'ємною і важливою складовою частиною. Розвивалася національна самосвідомість, що усе тісніше поєднувала поляків.
Процвітала економіка – сільське господарство, ремесло і торгівля, а населення ставало усе заможніше. Життя в розчленованій на питомі князівства країні учила заповзятливості, організованості. Так зароджувалися основи самокерованого і самодіяльного суспільства.
Отже, незважаючи на політичну роздробленість, конфлікти між князями і територіальні втрати, це був "етап бурхливого розвитку Польщі, що проявились у всіх сферах людської діяльності".