Ответ:

Мешканці давніх Афін праці відводили 6 годин на день, а далі, як говорили самі греки, – «дзеті», що означає «живи». Жити, на їх думку, означало спілкуватися та самовдосконалюватися, насолоджуватися красою, набиратися знань та розуму.

Грецькі юнаки та чоловіки часто проводили своє дозвілля в гімнасіях. Це спеціальні зелені парки з лазнями, стадіонами та приміщеннями для заняття спортом, тут були також зали для відпочинку, шкільних занять та бесід. У гімнасіях відомі вчені читали лекції, вели бесіди.

Проте найчастіше грецькі чоловіки зустрічалися на домашніх бенкетах. Жінкам заборонялося бути присутніми на них. Бенкет відбувався ввечері або навіть вночі. Гостей зустрічали біля парадних дверей раби, омивали їм руки та ноги і прикрашали голови вінками з листя та квітів. Потім гостей вели в бенкетну залу, де вони розташовувалися на ложах: греки їли напівлежачи.

Раби подавали страви на маленьких столиках. Виделок, ножів та ложок не було, тому гості брали їжу пальцями. Спочатку подавали декілька рибних і м’ясних страв на вибір. Насамкінець подавали фрукти та солодощі, приготовані з меду і горіхів. Страви греки запивали вином, яке розбавляли водою. На деяких бенкетах для розваги гостей запрошували музикантів, танцюристів та акробатів. Проте головне, заради чого збирались, – це бесіди про державні справи, мистецтво, науку та ін

сравнение:

Громадяни Спарти жили за законами, які, за переказами, установив мудрець Лікург, що походив із царського роду. Насамперед Лікург потурбувався про те, щоб усі громадяни Спарти мали рівні права, щоб серед них не було ані бідних, ані багатих. Спартанські сім’ї одержали у володіння однакові земельні ділянки – клери. Разом із землею поділили ілотів. Землю та ілотів не можна було продавати чи дарувати, позаяк вони в Спарті вважалися власністю держави.

«Ось яка риса належить однаково лакедемонянам (спартанцям – авт.) і єгиптянам: їхні глашатаї, флейтисти й кухарі успадковують заняття батьків, так що син флейтиста стає флейтистом, син кухаря – кухарем, а син глашатая – глашатаєм; інші, за всієї звучності голосу, не можуть їх витіснити, а свої обов’язки вони виконують за заповітами батьків». (Геродот, VI, 60)

Спартанцям заборонялося займатися землеробством, ремеслом, торгівлею, єдиним заняттям була військова справа. З раннього дитинства до старості вони займалися військовими вправами та полюванням. Зброю та ремісничі вироби виготовляли для них періеки. Земельний наділ спартанця обробляли ілоти. Ілотам надавали можливість жити сім’ями. Вони доставляли своїм господарям – спартанцям певну кількість зерна, вина, оливок, олії, сиру, частину врожаю залишали собі.

Спартанська держава була ізольована від зовнішнього світу. Торговельні відносини з іншими країнами було заборонено. Іноземців у Спарту допускали рідко, хіба що послів чи почесних гостей. Жоден спартанець не міг виїхати за межі Лаконіки без дозволу влади.